Ява – мій улюблений герой. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Смішний, енергійний, добрий. Мені подобається, що Ява не тільки бешкетує, але й сумлінний, розуміє, що навчання понад усе. Коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на «безлюдному» острові, дібравши собі ім’я "Робінзон Кукурузо". Я був б дуже щасливій, якби такий друг навчався у нашому класі.
Звичайні школярі Ява Рень і Павлуша Зовгородній – фантазери, бешкетники, живуть у своєму казковому світі. Через брак досвіду потрапляють у прикрі ситуації. Усвідомлюють помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують нові пригоди. Дружба – велика сила. Запам’ятайте, що дуже важливо у житті мати надійного друга.
Марко́ Вовчо́к (ім'я при народженні — Марія Олександрівна Вілінська, за першим чоловіком — Маркович, за другим чоловіком — Лобач-Жученко; 10 (22) грудня 1833, маєток Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії, тепер Липецька область РФ — 28 липня (10 серпня) 1907, Нальчик, Росія) — псевдонім української та російської письменниці та перекладачки Марії Вілінської.[6][7] Вілінська була дружиною українського етнографа Опанаса Маркевича та російського офіцера Михайла Лобача-Жученка, матір'ю російського публіциста Богдана Марковича, троюрідною сестрою російського літературного критика Дмитра Писарєва, старшою сестрою російського письменника Дмитра Вілінського та тіткою українського дипломата Олександра Вілінського.
Твори Вовчка мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України. У 1860-их роках Вовчок здобула значної літературної слави в Україні після публікації у 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання».
До цього часу немає одностайного консенсусу щодо авторства українських творів Марка Вовчка. Зокрема, прибічником теорії, що всі українські твори Вовчка були насправді написані її першим чоловіком, Опанасом Маркевичем, був Пантелеймон Куліш — редактор її magnum opus «Народні оповідання».[8][9]
Объяснение:КАК ТО ТАК)