Вид лірики — громадянська. Жанр — ліричний вірш. Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість. Римування: білий вірш. Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту: 1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?» 4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…» Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..» ХУДОЖНІ ЗАСОБИ: епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»; метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»; риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»; асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»; порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».
Шановний, Дон Кіхоте!Нещодавно я прочитав один із найвидатніших у світі літературних творів – роман М.Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанський». Мене вразив твій образ – головного героя роману.Збіднілий гідальго з Ламанії, начитавшись романів, уявив себе доблесним лицарем, назвав себе Дон Кіхотом, а свою шкапу благородним і милозвучним йменням Росинант, обрав дамою серця просту дівчину з сусіднього села Альдонсу Лоренсо, вигадавши їй милозвучне ім’я Дульсінея Тобоська. І як личить доблесному лицарю, ти «приладив на голові свого латаного шолома, настромив на руку щит, схопив списа» та й «поїхав блукати світами кінно й оружно», «поборювати всілякого роду кривди».На перший погляд, ти здаєшся диваком, прагнеш нищити несправедливість у світі, але майже всі твої справи, всупереч добрим намірам, обертаються проти тебе або проти тих людей, яких захищаєш. Перша ж подорож новоспеченого лицаря закінчилась тим, що його побили. Каторжники, яких звільнив благородний гідальго, опинившись на свободі, побили тебе камінням та обібрали. Та ти Дон Кіхоте, не переймаєшся через те, що у тебе забрали речі, – журишся, «що люди, яким стільки добра робив, такого накоїли лиха». У тебе добре серце, завжди залишається вірним своїм ідеалам.Дон Кіхоте не може навіть уявити собі, що хтось може не дотримуватись свого слова. Ти – лицар Сумного Образу прагнеш зробити життя кращим, фантазуєш, навколишній світ бачиш крізь призму поезії. Мені дуже симпатичний твій образ доблесного лицаря, Дон Кіхоте. Якби не було на світі таких людей, наше життя було б набагато біднішим. Поза сумнівом ти і Санчо Панса викликаєте щиру симпатію. Твій образ почав символізувати прояв кращих і благородних намірів при повному відриві від дійсності. Утвердився новий термін «донкіхотство», який має реальне значення і прояв цього явища у реальному житті.Людям варто час від часу замислюватись над тим, чи немає розбіжностей між їх бажаннями та можливостями, між реальним та ідеальним. Тому популярність роману переживає сторіччя.
Напиши текст или, что то типа того в интернете нет этого, если напишешь текст или дашь ссылку на него, тогда я смогу тебе