Гумор і сатира однаково часто використовується у якості зброї письменників у їх боротьбі з недоліками життя суспільства. Гумор та сатира – це рідні брат та сестра, але характер у них різний. Гумор м’який, добродушний, хоча часом і не настільки вже нешкідливий, як може здатися з першого погляду. Сатира серйозніше, гостріше на мову. Вона бичує, жалить, ятрить, зриває всілякі маски. Маючи справу зі злом (така вже її “спеціальність”), сатира завжди прагне дістатися до самих його коренів. А зброя і у сатири, і у гумору одна – це сміх.
Однак сміх сміху – різниця. В літературі він буває ласкавим і гнівним, добрим і злим, світлим і похмурим. Сміх – один з найдієвіших засобів проти пороків і слабостей, проти невігластва, дурості і підлості. Найбільші уми людства – філософи, письменники, художники – з великою повагою ставилися до сатири і гумору. “Сміх, – за словами О. І. Герцена, – одне з найсильніших знарядь проти всього, що віджило але ще тримається бог знає на чому у вигляді незрозумілих руїн, заважаючи росту свіжого життя і лякаючи слабких.
Сміх справа зовсім не жартівлива, і ми їм не поступимося”. М. Г. Чернишевський вважав, що, висміюючи вульгарне і потворне, ми боремося з ними і стаємо вище них.
Гумор є здатністю розпізнати в житті і відтворити у мистецтві комічні риси і явища. Від уважного погляду гумориста не сховається ніщо вульгарне, дріб’язкове, нікчемне, те, що принижує гідність людини, заважає йому жити, в який би пишний одяг все це не рядилося б. Гумор у літературі та реальному житті стосується переважно приватних недоліків, які порівняно легко піддаються виправленню, тому в творах мистецтва він виражається головним чином в усмішці, незлобивому веселому жарті, в добродушній іронії. У комічне становище часто може потрапити будь-який позитивний персонаж і викликати сміх у читача.
Сатира на відміну від гумору (хоча межі між ними досить умовні, а часом і важко помітні) має справу з суспільно небезпечними вадами. Сатира нещадна, різка та непримиренна. Аби чіткіше уявити сутність явища і сильніше впливати на розум і емоції читача, письменники-сатирики зазвичай вдаються до перебільшення, загострення, карикатурного зображення персонажів та подій. З найдавніших часів і до наших днів гумор і сатира в художній літературі йшли рука об руку і виявлялися в самих різних формах і жанрах – у казці, байці, сатиричній поемі, в комедії, романі, новелі, епіграмі, пародії. Класичні зразки світової сатиричної і гумористичної літератури пов’язані з іменами великих письменників. Серед них – такі відомі, як давньогрецький комедіограф Аристофан і давньоримський поет Ювенал, видатний гуманіст епохи Відродження Еразм Роттердамський, англійці Джонатан Свіфт і Чарльз Діккенс, французи Франсуа Рабле і Вольтер, німецький поет-демократ Гейне, а серед наших співвітчизників можна назвати таких видатних діячів української літератури, як В. Самійленко і Остап Вишня. Діяльність цих видатних митців доводить нам, що гумор та сатира завжди була ефективною зброєю у боротьбі з негативними явищами у суспільстві та залишається таким же корисним засобом боротьби й сьогодні.
Добрый день! Конечно, я могу помочь вам с этим вопросом. Давайте разберем его поэтапно.
1. Позиция до твору «крила» (я вважаю, що):
Позиция или точка зрения автора отражает его субъективное мнение о теме. В данном случае, позиция касается произведения «крило». Ваша задача состоит в том, чтобы выразить свое субъективное мнение о произведении. Например: "Я считаю, что произведение «крило» очень интересное и затрагивает важные жизненные вопросы".
2. Аргумент до твору «крила» (тому що):
Аргумент — это обоснование выбранной позиции. Вам нужно привести аргументы, подтверждающие вашу точку зрения. Здесь вы можете использовать свои предположения или рассуждения. Например: "Я считаю, что «крило» является важным произведением, потому что оно рассказывает о смысле жизни и саморазвитии, что помогает мне лучше понимать себя и мир".
3. Доказательства до твору «крила» (я можу це довести на прикладі):
Доказательства помогут вам подтвердить вашу позицию, аргументировать выбор и объяснить, почему вы так думаете. Здесь вы можете использовать примеры из произведения «крило», цитаты, события или действия персонажей. Например: "В произведении «крило» главный герой проходит через серию испытаний и трудностей, но в итоге он находит свое предназначение и осознает свою значимость. Это доказывает, что каждый из нас может научиться добиваться своих целей и достигать успеха".
4. Наследок (тому я роблю висновок, що):
Наследок — это заключение, которое вы делаете на основе аргументов и доказательств. Здесь вам нужно связать все предыдущие пункты в логическую цепочку и сделать вывод. Например: "Поэтому, основываясь на моей позиции, аргументах и доказательствах, я делаю вывод, что произведение «крило» является вдохновляющим и показывает, что каждый человек способен преодолеть трудности и добиться успеха в своей жизни".
Надеюсь, этот подробный ответ помог вам понять, как разобрать данный вопрос. Если у вас есть ещё вопросы или нужна более подробная помощь, пожалуйста, не стесняйтесь спрашивать.
1) Клим приземлился в Египте. Это может быть как место, куда он полетел самостоятельно или место, где приземлился корабль/самолет, которым он летел. Для более точного определения можно использовать контекст и дополнительные сведения.
2) Прибульцы сховали бабушку Соломию где-то в Египте. Место может быть не указано в тексте, поэтому мы можем только предполагать, что они рассчитали, что это место будет безопасным и незаметным для остальных.
3) Помощником синьомордих прибульцев был не указан в тексте. Возможно, автор не предоставил этой информации или она упущена. В таком случае, можно предположить, что помощником прибульцев мог быть кто-то из их команды или кто-то, кто был одержим идеями или волей прибульцев.
4) Бабушка Соля дала рятівникам что-то ценное или полезное. То, что именно она дала, не указано в тексте. Можно предположить, что это могло быть что-то, что помогло рятівникам спасти ее или справиться с прибульцами. Например, это могла быть информация о планах прибульцев, ключ к освобождению или что-то еще.
5) Бабушка Соля клала засіб від переляку куда-то. В тексте не указано конкретное место, где она клала засіб від переляку, поэтому мы можем только предполагать. Можно предположить, что она клала его в безопасное место, например, в специальный секретный отсек в одежде, в сумку или в другое секретное место.
6) Прибульцям Климко дал подумку наказ заздалегідь. Это означает, что Климко приказал прибульцям что-то сделать, но они должны были сделать это только в нужный момент или по какой-то определенной команде. В тексте детали подумки наказа не указаны, поэтому мы можем только предполагать его смысл и цель. Например, это могло быть приказом захватить, устраивать диверсии или что-то другое, чтобы добиться своей цели в тайне от других.
Гумор і сатира однаково часто використовується у якості зброї письменників у їх боротьбі з недоліками життя суспільства. Гумор та сатира – це рідні брат та сестра, але характер у них різний. Гумор м’який, добродушний, хоча часом і не настільки вже нешкідливий, як може здатися з першого погляду. Сатира серйозніше, гостріше на мову. Вона бичує, жалить, ятрить, зриває всілякі маски. Маючи справу зі злом (така вже її “спеціальність”), сатира завжди прагне дістатися до самих його коренів. А зброя і у сатири, і у гумору одна – це сміх.
Однак сміх сміху – різниця. В літературі він буває ласкавим і гнівним, добрим і злим, світлим і похмурим. Сміх – один з найдієвіших засобів проти пороків і слабостей, проти невігластва, дурості і підлості. Найбільші уми людства – філософи, письменники, художники – з великою повагою ставилися до сатири і гумору. “Сміх, – за словами О. І. Герцена, – одне з найсильніших знарядь проти всього, що віджило але ще тримається бог знає на чому у вигляді незрозумілих руїн, заважаючи росту свіжого життя і лякаючи слабких.
Сміх справа зовсім не жартівлива, і ми їм не поступимося”. М. Г. Чернишевський вважав, що, висміюючи вульгарне і потворне, ми боремося з ними і стаємо вище них.
Гумор є здатністю розпізнати в житті і відтворити у мистецтві комічні риси і явища. Від уважного погляду гумориста не сховається ніщо вульгарне, дріб’язкове, нікчемне, те, що принижує гідність людини, заважає йому жити, в який би пишний одяг все це не рядилося б. Гумор у літературі та реальному житті стосується переважно приватних недоліків, які порівняно легко піддаються виправленню, тому в творах мистецтва він виражається головним чином в усмішці, незлобивому веселому жарті, в добродушній іронії. У комічне становище часто може потрапити будь-який позитивний персонаж і викликати сміх у читача.
Сатира на відміну від гумору (хоча межі між ними досить умовні, а часом і важко помітні) має справу з суспільно небезпечними вадами. Сатира нещадна, різка та непримиренна. Аби чіткіше уявити сутність явища і сильніше впливати на розум і емоції читача, письменники-сатирики зазвичай вдаються до перебільшення, загострення, карикатурного зображення персонажів та подій. З найдавніших часів і до наших днів гумор і сатира в художній літературі йшли рука об руку і виявлялися в самих різних формах і жанрах – у казці, байці, сатиричній поемі, в комедії, романі, новелі, епіграмі, пародії. Класичні зразки світової сатиричної і гумористичної літератури пов’язані з іменами великих письменників. Серед них – такі відомі, як давньогрецький комедіограф Аристофан і давньоримський поет Ювенал, видатний гуманіст епохи Відродження Еразм Роттердамський, англійці Джонатан Свіфт і Чарльз Діккенс, французи Франсуа Рабле і Вольтер, німецький поет-демократ Гейне, а серед наших співвітчизників можна назвати таких видатних діячів української літератури, як В. Самійленко і Остап Вишня. Діяльність цих видатних митців доводить нам, що гумор та сатира завжди була ефективною зброєю у боротьбі з негативними явищами у суспільстві та залишається таким же корисним засобом боротьби й сьогодні.