Сначала связь христианства с язычеством не вызывали у христиан возражений, так как это притоку новообращенных христиан, поклонявшихся раньше языческим богам, в христианские церкви и общины. По мере развития христианства, по превращении его в государственную религию Великой Римской империи, отношение к этому факту резко изменилось. Обнаружив в языческих богах и обрядах соперников христианскому культу, отцы церкви приняли идею преемственности и исторической свззи христианства и язычества. Пленилась и политика христианской церкви: после кратковременного периода сосуществования христианства и язычества началась длительная эпоха гонений и преследований язычников.
1. Добро – це дії, які спрямовані на благо. Тобто все, що приносить благо і не заподіює шкоди, можна назвати добром. У духовному значенні добро можна визначити як благо. Це, в свою чергу, означає щось корисне і чесне, чого вимагає людський борг. 2.Зло - це поняття, протилежне добру. Воно досить велике і включає в себе безліч дрібніших «складових». Зло має свої «ідеали», до яких відносяться насильство, ненависть, руйнування, гнів, обмеження свободи проти волі людини, тероризм, заздрість, страх, брехня, гнів та ін. Якщо розглядати зло не так широко або абстрактно, то його позначення можна сформулювати , як нанесення живим істотам страждань будь-якими як фізичних, так і моральних). 3.любов-Це чарівне, магічне почуття надить нас і хвилює все життя. 4. Щедрість душі - ознака глибокої моральності людини, добродушності і прояв доброти в необмежених масштабах і кількості з виключенням очікувань зворотної дії. 5. Справедливість — мораль та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном, справедливість — це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії («кожному своє»).
