6 грудня 1871 р. – Народився в сім’ї ремісника. Батько — К. П. Вороний походив з кріпаків, мати — О. Д. Колачинська — з роду освітнього діяча 17-18 століття, ректора Київської академії П. Колачинського. Навчався у Харківському, пізніше — у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет) .
1893 р. – вірш «Не журись, дівчино»
З 1897 Актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.
1901 р. – Залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.
В «Літературно-науковому вістнику» опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур» .
1903 р. – Альманах «З-над хмар і долин»
1910 р. – Оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.
1911 р. – Перша збірка Вороного «Ліричні поезії» вийшла у Києві. Вірші її були сповнені музикальності, свіжості образів.
1912 р. – вірш “Блакитна Панна“
1913 р. – Збірца «В сяйві мрій»
1917 р. – Один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Українського національного театру, який відкрив свій сезон постановкою “Пригвождених” В. Винниченка.
1920 р. – Емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи.
1926 р. – Після повернення в Україну вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо.
1934 р. – М. Вороного було заарештовано як польського шпигуна. Деякий час перебував у Воронежі, потім висланий на Одещину.
7 червня 1938 р. – Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області з групою селян
10 листопада 1957 р. – Рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.
Так, по в обох творах розкривається "вбивча сила кохання".
Джульєтта готова піти проти своєї сім'ї заради кохання, так само і головна героїня однойменного твору Шевченка.
"Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько."
Але, як виявляється далі коханий Катерини виявився зовсім не шекспірівський "Ромео" який готовий покласти життя заради кохання, а саме кохання є лише примарою...
Також в обох творах простежується неприйняття сім'ї саме такої кандидатури у чоловіки до своєї доні.
"...
А дівчина гине —
Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,
Що привела на світ божий,
Мусить погибати…"
Так, поет описує реакцію мати на зв'язки з горезвісним Іваном.
Объяснение:
Параллелей дуже багато, тому думаю ти сам(а) легко можеш продовжити/закінчити думку)
Мені сподобалися байки тому що вони багато чого мене навчили та дуже цікаві. Однією з перших форм художнього мислення поряд з міфом була байка — коротке оповідання, найчастіше у віршованій формі, переважно сатиричного характеру.
Чого навчає нас байка? Найчастіше героями байки є звірі, рослини, неживі предмети, які дають можливість говорити про вади чи недоліки людей. І читач, як правило, дуже добре розуміє алегоричні образи цих творів.
Герої байки І. Крилова "Квартет" "вигадниця Мартишка, Осел, Козел та клишоногий Мишка" взялися не до своєї справи і тому мають дуже смішний та жалюгідний вигляд. Ця байка вчить нас, що кожен повинен виконувати ту роботу, до якої має хист, особливо коли це стосується такої витонченої сфери діяльності, як мистецтво.
Отож, хоча байки почасти і "смішні", у них йдеться про серйозні та повчальні речі. Байки застерігають людей від дурних учинків. Вони, немов через збільшувальне скло, показують різні сторони людського життя, змушуючи читача замислитися над тим, який вигляд він має в тій чи іншій ситуації. Байки допомагають людям позбутися своїх недоліків. І в цьому, на мою думку, секрет довголіття цього літературного жанру.