-Добридень, Максиме.
-Добридень.
-Ви знов завітали до України.Чому?
-По-перше, я дуже люблю гостинну українську публіку. По-друге, мені є чим з вами поділитися.
-Не розумію.
-Зараз, коли більшість людей або щось втратила через кризу, або боїться втратити, в мене,як завжди, є нові-старі ліки від стресу.
-Зрозуміло. Ви приїхали, Максиме, з новою програмою!
-А невже українці гадали, що я зможу їх залишити напризволяще в такий час?
-Ви справді впевнені, що ці "ліки" дієві?
-Нема нічого більш дієвішого при розв язуванні проблем, ніж гумористичне ставлення до них. Тоді сірий колір життя змінується на яскраві барви. Таким , яким і повинне бути життя, і я в цьому впевнений.
-І ще декілька слів майбутнім Вашим слухачам.
-За кожного українця на мої виступи. Приходьте, слухайте, лікуйтеся та живіть яскраво і радісно. Криза мине, а нервові клітини погано оновлюються. Бережіть себе.
Я вважаю, що компроміс неможливий.
Чи може людина називатися хорошею, якщо вона робить погані вчинки? Іноді про таких кажуть:"Непогана людина" чи "Так собі". Але що скаже той, проти кого був цей можливо зрадницький вчинок? Невже щось середнє, ні добре, ні зле?
А брехня? Кажуть, буває брехня заради миру. Але ж така миролюбна брехня рано чи пізно переросте в зраду, недовіру, руйнування відносин. Гадаю, краще було б дати шанс на примирення після невдалого вчинка та гіркої правди, ніж така довготривала брехня, що все одно принесе розчарування.
Тільки іноді дуже складно себе вмовити на безкомпромісність.