1. Майбутній силач прийшов на світ 1899 року в родині Федора Фірцака в селі Білки на Іршавщині. У батьків було десятеро дітей. Його дід Іван Вільхович у лісі вбив ведмедя поліном, за що в селі його прозвали Силою.
2. Підлітком Іван пошкодував корову і, впрягшись до плуга, сам зорав поле. Коли телиця пошкодила ногу, хлопець приніс її додому на плечах.
3. Через бійку з односельцем Клином, під час якої Іван Фірцак виламав дубовий хрест, яким лупцював нападника, його посадили до в’язниці, звідки він утік, вирвавши ґрати. Тоді його хотіли покарати нагаями в сільському уряді, але Іван не дався.
4. Чеський чиновник Вацлав Прохазка (Закарпаття тоді входило до складу Чехословаччини), що служив нотарем у Білках, побачивши неабияку силу хлопця, спрямував його з листом-проханням до свого брата, власника заводу в Празі, який потребував дужих робітників. Так Іван у сіряку та крисані з веретяною торбиною поїхав до столиці, хоча перед тим думав помандрувати на заробітки в Бельгію, де трудився його дядько.
Почавши поетичну творчість уже за чернігівського періоду, Тичина в атмосфері Києва першого року державного відродження України закінчив першу свою книгу поезій «Сонячні кларнети» (1918, фактично вийшла в 1919), в якій він дав своєрідну українську версію символізму, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». Кларнетизм — це світоглядна естетична концепція Тичини, унікально виражена за до поетичних засобів (асонанс, алітерація, епітети, метафори). Перебуваючи в центрі революційних подій, Тичина написав книгу. Тому, що він стояв тоді понад партійними ідеологіями, йому вдалося дати в «Сонячних кларнетах» автентичний естетичний відбиток відродження своєї країни.
Відповідь: 1 - А, 2 - Б, 3 - В.
Детальніше:
Анафора (єдинопочаток) - повторення однакових слів або синтаксичних конструкцій на початку віршованих рядків, строф або речень, розділів у прозі (1-А - потор "ти знаєш" на початку віршованих рядків).
Епітети - художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища (2-Б - сивими очима, материнська ласка, добра ласка).
Порівняння - пояснення одного предмета через інший за подібністю (3-В - рушник простелю, наче долю).
Епіфора (єдинозакінчення) - повторення однакових слів або синтаксичних конструкцій у кінці віршованих рядків, строф або речень, розділів у прозі (наприклад, продовження вірша "Ти знаєш, що ти - людина?" В.Симоненка:
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина...