М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Коли Шептало побачив свій справжній колір? Про що це свідчить?

👇
Ответ:
avanesyan20011
avanesyan20011
23.04.2021

Він вперше побачив, коли втік від людей та подивився у річку. Він був замучений настільки, що в нього було враження, що він вже давно сірий, проте він був чистий білий, що виділяло та привертало увагу серед сірих коней у тій зграї

Объяснение:

4,7(32 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
danya1338
danya1338
23.04.2021

Тема: розповідь про заплакану дівчинку на бабусиному подвір’ї.

Ідея: автор показує драму, яка вирує в душі маленької дівчинки і про суть якої ми можемо лише здогадуватися з її відповіді: «Всіх». Нам складно знайти однозначне пояснення причини її плачу.

Основна думка: дитячий плач навіює загальне переживання дисгармонії життя, а проголошене вболівання «за всіх» вказує на недитяче сприйняття світу і змушує замислитись над складністю життя. Врешті, кожна людина має право сумувати за чимось і без видимої причини, а надто дитина.

 Жанр: філософська лірика.

Персоніфікація: “розчарована осінь”, “клигає по дворі”, “на душі прохолода”.

Епітети: “дівчинка боса”, “розчарована осінь”

Образ дівчинки у вірші Ігора Павлюка “Дічинка”

Душа дівчинки сприймає весь сум, увесь біль, усі тривоги світу як свої власні, їй жаль усіх. Вона ще маленька, але вже відчуває відповідальність за долю світу. Єдине, що поки що може — поспівчувати, поплакати. Віриться, що коли вона виросте, то зможе діяти й зробити цей світ трохи кращим, добрішим

4,5(87 оценок)
Ответ:
Nenormalnyi
Nenormalnyi
23.04.2021

Климко пом'явся, переступаючи з ноги на ногу, і сказав:  — Чудна ви. Кому ж вони зараз нужні, чорнобривці оті?

— Такого нема, — зітхнув Климко, розглядаючи тапочки.

Він скрутив цигарку, припалив од саморобної, з патрона, запальнички і сказав, огортаючись димом:  — А сіль ти, синок, проминув. Кілометрів п'ятдесят зайвих пройшов. Сіль — це біла Артемівська. Чув?

Пролунало кілька автоматних черг — видно було, що стріляли вгору, — і натовп знову повернув на базарний майдан, розсипаючись у всі боки.

— От бачиш — і минулося, — сказав до дівчини швець, утираючи долонею закривавлені губи.

А дівчина згорблено, низько опустивши голову, тягла за ним свою тачку на дерев'яних колесах.

Він поскидав із себе одну за одною всі вкривачки: теплу ковдру, старе пальто, якісь кофти, діжурку свою — і встав, спустивши ноги додолу.

Объяснение:

4,8(22 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ