До рідного дому повертається з інституту панночка. Бабуся радо зустрічає її, розпитує про навчання у Києві. Але панночка не бажає розповідати про своє навчання, але вимагає в бабусі якнайшвидше купити їй модне вбрання. Тоді ж панночка вибрала собі дівчину для послуг - Устину. Відразу ж панночка виказала своє невдоволення здібностями Устини.
До панночки почали приїздити гості - паничі, і для всіх у неї було ласкаве слово. Вона шукала собі багатого жениха.
Весь побут панночка поставила тепер на свій лад. Дівчата-прислужниці весь час мусили шити та гаптувати, не мали перепочинку. Але панночка з кожним днем ставала все вимогливішою та сердитою. Устина ніяк не могла їй догодити. Одного разу панночка побила Устину так, що та надовго захворіла.
З часом паничі перестали приїзджати, бо панночка вибрала собі одного з них - незаможного лікаря.
Відбулося весілля. Через деякий час стара пані померла, і все майно дісталося панночці. Вона почала господарювати, і була дуже лютою до своїх кріпосних селян. Устина тяжко працювала на панщині, хотіла викупитися з кріпацтва. Вона вийшла заміж за Прокопа, і з часом викупилася на волю.
Емма Андієвська "Казка про двох пальців"
Головнi героï – пальці, зокрема два найменших
Пальці ⇒ родина, діти у сім'ї; родина-нація
Уривок з твору:
"Сталося це тоді, коли ще рука мала сім пальців, на небі оберталося сім планет, а кожній людині дано було сім доль. Тоді й сама рука, чувши себе молодою і сильною, не надто багато часу присвячувала вихованню своїх дітей-пальців особливо двох найменших, гадаючи, мовляв, час їх сам навчить й уговтає, нехай собі ростуть на волі й без примусу, бо те, що має статись, однак станеться, і цієї миті не варто ні пришвидшувати, ні уповільнювати, усе підвладне порам року, і кожний носить в собі своє призначення".