Ну скажіть автор твору цих цитатів: дуже хотіла потрапити до вас але соромно свої якої зовнішності. обличчям я став схожим на гадюку, а тіло моє вкрилася лускою як у жаби.
Могу тебе подкинуть идейку как написать, тебе остается только расписать это. Современный человек так или иначе не может потерять свою индивидуальность, хоть что-то но он будет делать по своему, с какими-то своими особенностями. Но в течение жизни человеку приходится подстраиваться под какие-то обстоятельства, людей. Распиши только это, если конечно подойдёт. И в конце как вывод можешь написать как лично ты относишься к этому, то есть как ты считаешь стоит ли подстраиваться под какие-либо обстоятельства, людей. В общем думаю ты понял ход мыслей.
Ледь-ледь розвиднілось, у конюшню прийшов Степан. Всю ніч він не спав - не мав спокою через коня. Його тривожили думки. То були справжні муки совісті. - Нащо було коня батогом бити? - картав він себе. - Хіба я не знаю, що то за кінь? Знаю. Це білий кінь, це ж майже людина. Він же розумніший за мене. Та й то правда - він з циркових коней, а я? Що я бачив у житті? Виріс сиротою, без батька. Вчитися - не вчився, у школу не було в чому ходити. Все життя - чорна робота від ранку до ночі. Може, тому я такий злий? Єдине, що люблю і знаю - коні. Так ось, коня ні за що образив. Ну, тепер все буде інакше. Нехай тільки я його знайду. Не любить він привід крутити - не посилатиму. І до міста нехай інші їздять. Буду його інколи відпускати самого попастися, нехай дитинство згадає. І незугарний чоловічок з сіро-землистим обличчям та брудними корявими руками, обягнувши на голову сірого пом*ятого кашкета, подався у степ - шукати Шептала.
