В одному кутку сільської хати жила собі сіренька мишка. Часто виходила на подвір'я, перебігала його, щоб зранку зустрітись зі своїми подружками з міста. Міські розповідали, яке в них погане життя. Людям немає чого їсти, а мишкам тим більше, кажуть, війна.
- У моїх господарів не те, - відповіла їм сільська мишка.
- Найбільше боюсь господаря, бо він убив двох кабанів. Сало покоптив, м'ясо людям продає за гарні гроші. гроші ховає у ящик під ліжком, близько від моєї нори.
Якось раз повернулась мишка додому й відчула чужий дух, глянула і побачила худу жінку, обшарпаний і полатаний одяг на ній. Вона просила у господарів молока, бо має хвору дитину. Та господиня відповіла, що у них корови молока нема. Дуже соромно стало мишці за таку відповідь і переконалась, що люди бувають дуже погані. Одні з голоду гинуть, інші - папір ховають. Зародилась у мишки одна думка: знищити той папір. Працювала цілу днину: погризла ящик, а потім і папір.
Господар сказав жінці, що у нього всі працюють й ніхто не дармує, тому й гроші мають працювати: мав купити дві свинки, телятка, пішов до ящика, а там тільки клаптики. Господар звинуватив у всьому жінку, бо вона не придбала до хати кота. Кинувся на господиню з кулаками. А мишка тихенько вийшла на подвір'я, щоб не бути у тій хаті
Ганяючи за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадібності та отримують з цього зиск. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину. В одруженні сина шукає засобів збагачення. Кожна його думка підпорядкована безглуздій жадобі збагачення. Невідомий домовляється з Калиткою, що у визначений час передасть йому на вокзалі фальшивих 100 тисяч, він повинен заплатити за них 5 тисяч карбованців. Після купівлі Калитка з кумом почав ділити гроші, і коли вони розв'язали мішок, то побачили велику купу паперу. Головний герой у розпачі хотів накласти на себе руки, проте його врятували