На уроках літератири ми вивчали багато письменників , і кожен по своєму особливий та милозвучний . Звичайно їхня кількість значно зменшилась до сьогоднішнього дня , але всеж таки залишилися ті хто пише серцем , і викладає душу у свої витвори . Кожну хвилину люди творять дива , створюють нові технології , та стараються хоч якось зробити цей світ кращим , та полегшити життя людей . Але на мою думку ми знищуємо землю щоб зробити своє життя кращим , і у відповіть природа мстить людям . Тому мені здається що майбутні письменникі будуть писати про колишню землю , ту якою вона бола колись , ту яку ми цінили , і мало хто із видатних осіб буде писати про щось нове та вишукане .
Софійка, головна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца. Софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. Щоб позбавити рід Кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей, які жили багато років тому, і сучасників. Сніжана— тітонька Софійки, доросла мрійниця. Сніжана, давно попрощалася з дитинством, але здатна по-дитячому мріяти. Вона добре розуміє племінницю,- адже й сама вірить у те, що коралі можуть принести щастя, адже вони передавалися від покоління до покоління протягом декількох століть.