найвидатніший український поет, слава української літератури тарас григорович шевченко – справжній син своєї батьківщини. він надзвичайно любив свою рідну україну, усе життя мріяв про її свободу та незалежність, усіма силами прагнув внести свій вклад у справу боротьби за її свободу. де б не був поет, куди б не закидала його доля, він завжди пам’ятав рідні місця і завжди прагнув скоріше повернутися до рідної землі, зустрітися зі своїми земляками і однодумцями. роздуми т. г. шевченка над долею українського народу, його любов до вітчизни, печаль і туга за нею під час перебування поета на чужині висловлені у багатьох творах т. г. шевченка.
під час навчання майбутнього великого кобзаря у петербурзі, а потім в казематі та у засланні в уяві поета постійно виникали картини рідної землі, рідних вишневих садочків, він пам’ятав пісні українських дівчат. одним із творів, в якому він втілив ці картини, є невеличкий, але досить виразний вірш «садок вишневий коло хати», який вражає глибиною любові поета до природи свого краю та до свого народу. не маючи сподівань повернутися на батьківщину, т. г. шевченко змальовує чудову картину рідного краю:
«хрущі над вишнями гудуть.
плугатарі з плугами йдуть,
співають ідучи дівчата,
а матері вечерять ждуть».
на засланні т. г. шевченко усі свої помисли звертає до долі поневоленого народу своєї батьківщини. творчість поета у той період сповнена роздумами про те, як він є своїми поезіями рідному краю, як вони сприймаються українцями. наприклад, у поезії «хіба самому написать…» він підіймає такі проблеми:
«за що я вкраїну люблю?
чи варта вона огня святого? »
т. г. шевченко усе своє життя відчуває нерозривний зв’язок з україною, проявляючи до рідного краю синівську любов. багато років перебуваючи в далеких степах, поет прагне, щоб вітер приніс хоч «крихітку землі із-за дніпра». він мріє ще повернутися на батьківщину, подивитися на чарівну природу рідного краю
день української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в україні 9 листопада. встановлене воно було 9 листопада 1997 року указом президента № 1241/97 «про день української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».
за православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика київської русі, мислителя, вченого, ченця києво-печерського монастиря. дослідники вважають, що саме з преподобного нестора-літописця і починається писемна українська мова.
09чернецтво нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. автор двох відомих творів – «житіє бориса і гліба» та «житіє феодосія печерського», складених у кінці хі ст. або на початку хіі ст.
всесвітню славу нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні київської русі. він переробив зведення никона (1073) та іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. так на початку хіі ст. виникла перша редакція «повісті минулих літ».
колись цього дня віддавали до школи дітей. батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він дитині вивчитися. і, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. адже «користь від цього є велика», бо «хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».
традиційно, в день української писемності та мови квіти до пам’ятника несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.
там на примере детей и их родителей (кроме Чарли) показывались такие отрицательные качества как:обжорство, хваставство,невежество и тд.
Сам же Чарли показывал качества отображающие:доброту,уважение к окружающим,умение слушать и слышать собеседника.Именно эти качества ему забрать "главный приз" в конце путешествия по фабрике. Но почему же Чарли был таким добрым а остальные дети нет? В этом и вся суть(проблема) этого творения.Потому что как я раннее упомянула дети и их РОДИТЕЛИ вели себя непрелично.Эти дети не знали как можно вести себя иначе.Они не знали что можно быть добрыми к окружаюшим.А Чарли этому научила его очень славная семья и в особенности дедушка.Так что можно смело заявить что основная мысль фильма "Чарли и шоколадная фабрика" заключается в умений родителей и взрослых в целом воспитывать,подавать пример детям и к каким последствиям в дальнейшем это приведет
Сори что на русском