Твір "Планетник" вчить кожного виховувати у собі бережливе ставлення до природи та її краси, прищеплювати з самого дитинства риси чуйності, доброти, відповідальності за доручену справу. Хлопчик, залишившись самотнім через негативне ставлення сільських дітей до нього, знайшов порозуміння і підтримку у природі. Тому, я вважаю, що людина і природа міцно взаємопов’язані між собою. І ми повинні сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем.
Ми повинні наслідувати Планетник і робити все для збереження природи. Ніколи не можна ображати ні рослинки, ні тваринки, тому що вони теж живі. «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це також говорить багато повір"їв і прикмет українського народу, які так старанно вивчав сам Планетник.
Для Планетника головним є збереження природи, її краси і ми маємо брати з нього приклад для власних вчинків. Для того «...щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
"Часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними" - ций крилатий вираз приписують кільком мудрецам, але, хто б це не сказав, він був правий - певною мірою. Проходять сторіччя, і змінюються суспільства, люди, їх світогляд. Те, що вважалося безумовною істиною сто років тому, зараз істиною може не бути. Але є речі, які не застарівають і нікроли не застаріють. Деякі ідеї, виказані кілька сотен років тому, залишаються актуальними і сьогодні.
В цьому можна переконатися, якщо перечитати твори Григорія Сковороди, що жив і творив у 18-му сторіччі. Він був знаним просвітителем-гуманістом, поетом, письменником, педагогом та мудрим мандрівним філософом. Спілкування зі Сковородою вплинуло на ціле покоління освічених українців.
Сковорода був переконаний, що цінність людини визначають не її зовнішні якості, такі як, наприклад, багатство, а внутрішні - справедливість, розум, милосердя, великодушність. Це твердження є істиною і тепер. На думку Сковороди, для будь-якої людини свобода є надзвичайно важливою. Будь-хто погодиться з цим і зараз.
Григорій Сковорода вважав, що людині важливо "пізнати себе" для того, щоб усвідомити особливості свого характеру, виявити свої здібності і обрати "сродну працю" - такий рід діяльності, до якого найбільше схильна конкретна людина. Така праця є важливою умовою щастя. Хто заперечить це твердження? Воно є і завжди залишиться істиною.
"Святість життя полягає в робленні добра людям", - писав цей мудрий філософ. Сковорода спирався у своїй філософії на Біблію, але не любив лицемірства і церковної схоластики, тому служителі культу його не любили. Але народ любив: його твори, що поширювалися у списках, попадали навіть під стріху селянських хат. Через десятиріччя після смерті філософа селянський син Тарас Шевченко буде "списувати Сковороду" у саморобну книжечку.
Гірші за вовків ті, хто прикидається ними. У Воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. Раніше це називалося здобичництвом. А тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. А чому саме - ніхто вже й не скаже. Щоправда, Саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід Кібчик інколи казав таке: - По-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця. А нинішні… - тут дід Кібчик презирливо спльовував на землю, - швидше від кози пішли. Обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. Щоб, бува, якийсь татарин його не побачив.
Твір "Планетник" вчить кожного виховувати у собі бережливе ставлення до природи та її краси, прищеплювати з самого дитинства риси чуйності, доброти, відповідальності за доручену справу. Хлопчик, залишившись самотнім через негативне ставлення сільських дітей до нього, знайшов порозуміння і підтримку у природі. Тому, я вважаю, що людина і природа міцно взаємопов’язані між собою. І ми повинні сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем.
Ми повинні наслідувати Планетник і робити все для збереження природи. Ніколи не можна ображати ні рослинки, ні тваринки, тому що вони теж живі. «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це також говорить багато повір"їв і прикмет українського народу, які так старанно вивчав сам Планетник.
Для Планетника головним є збереження природи, її краси і ми маємо брати з нього приклад для власних вчинків. Для того «...щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».