Я вважаю, що суспільство побудоване на численних людьских жертвах не може бути гуманним і справедливим.
По-перше, в такому суспільстві пійде спад населення, а це може стати проблемою у всіх державних устроях.
По-друге, люди в такому суспільстві будуть йти постійно проти влади.
Так само було і у творі Я (Романтика) М.Хвильового. Люди усіх категорій пішли проти влади, усі вони були поставленні на розстріл. Це зробило бунт людей ще більше, і кожного дня вмирало все більше і більше працездатних людей.
Прикладом цього є історія. Фюрер віддав приказ розтрілювати усіх, і дієздатні до війни люди помирали. Тим самим армія ставала меньше, фабрики зупиняли роботу, людей не хватало.
Отже, якщо суспільство будувати на людських жертвах, суспільства не буде.
Винниченко розвиває свій стиль, почавши з удосконаленого новими формальними елементами й мотивами реалізму перших оповідань: далі він дедалі більше переходить до імпресіоністичного стилю, яке в бездоганному вигляді можна побачити в творах і малої («Промінь сонця», «Зіна») і великої форми («Записки кирпатого Мефістофеля»).
Психологічний реалізм як перехідний етап панує в перших романах і більшості драм, які вирізняються сценічністю, гостротою й цікавістю інтриги, яка побудована на контрастах.
Найкращі твори Винниченка відзначаються великою майстерністю. Імпресіонізм його характерно вирізняється, наприклад, фіксацією дієвих, переважно зорових деталей, а також тонких і, водночас, гостро діючих психологічних рухів-рефлексів.
Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим.
У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.
Отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.