Лісовій пісні» дитячі враження авторки поєдналися з пізнішими філософськими роздумами. У листі до матері Леся Українка писала: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували — пам'ятаєш — у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» — я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».
1) Несе думку, що коханих людей треба обирати не за красою тілесною, як це на сьогоднішній день дуже часто буває, а за душевною красою, бо вона є набагато важливішою. 2)Час є дуже цінним, бо це те, що неможливо повернути. Требе цінувати своє життя і проживати його так, щоб потім не було шкода. Не марнувати час, і, що дуже важливо: цінувати тих, хто зараз поряд, казати їм те, що хочеш, не соромитися і не відкладати нічого на завтра, бо завтра може і не бути. 3)Цей вираз дуже глибокий, і має великий підтекст, навчає нас тому, що треба вміти бачити те, що тебе оточує, розуміти,сприймати і реагувати правильно і обдумано на це. 4) Доводить, що головним у людині є моральні якості, а не "обгортка". Якої б зовнішності не була людина і які вади не мала- це не важливо, важливо те, що всередині. Ні, не внутрішні органи, а саме душа. Отже, усі ці вирази дуже сильно характеризують Г.С.Сковороду, як людину дуже високих моральних якостей. Людину, яка цінує у інших інтелект, душу,щирість, доброту, тобто усі моральні характеристики, а не зовнішній вигляд.
Мені з раннього дитинства подобалися народні казки, я просив мені їх читати якомога часто. З казок я дізнавався про нечувані пригоди, небувалих людей, химерних тварин. Одна з таких казок - "Мудра дівчина". В ній йдеться про дочку бідного, убогого чоловіка - Марусю. Позиваючись з багатим братом, чоловік розумів, що мусить віддати йому останнє своє майно. Але Маруся все врятувала. Пан, лінуючись чесно судити братів, загадав їм загадку: що на світі ситніш, прудкіш, миліш за усе? Але для мудрої дівчини Марусі такі панські загадки не становили ніякої складності. Всі вона відгадувала - і цю, і наступні. Тому мені й подобається ця народна казка - вона відображає мудрість української простої жінки.
Лісовій пісні» дитячі враження авторки поєдналися з пізнішими філософськими роздумами. У листі до матері Леся Українка писала: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували — пам'ятаєш — у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» — я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».