Метафори - не палає пожежею, вона розливається зануриться, засяє змійками, хлинули промені, (розганяє, розсовує)
Порівняння-блиск їх подібний блиску кованого срібла. Немов злітаючи, піднімається могутнє світило. Подібно островам, не рушають з місця. Так само блакитні, як і небо. Як дим, лягають рожевими клубами.
Епітети-прозорими рукавами. Блакитні смуги. Чорнуваті і невизначені.
Холодні тіні. Заснувшими верхівками.
Уособлення-Погода встановилася. Зоря не палає пожежею. Край хмарки засяє змійками. Хлинули промені. Колір небосхилу не змінюється
Объяснение: соррі я з Росії українську мову погано знаю
Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.
Патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до Батьківщини. Для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні. Далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. Бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує. У широкому розумінні країна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами. Тому ми відчуваємо свою причетність та відповідальність за все, що коїться у державі, тому нам не байдуже, як до нашої Батьківщини ставляться у світі. А патріотизм для мене – це не лише почуття, це дії, спрямовані на те, щоб рідній країні та нашому народові було добре жити.
Патріотизм виявляється у тому, що те, що робить людина, приносить благо її Батьківщині. Це й розумні політики, і талановиті вчені, і видатні митці та спортсмени, а також кожен з нас. Ми вчимося, працюємо, будуємо, винаходимо, творимо, прикрашаємо, перемагаємо. Досягаючи успіху в життя, ми тим самим створюємо успіх цілої країни. Оце й є патріотизм. Володимир Великий, Тарас Шевченко, Сергій Корольов, Василь Стус, Ганна Безсонова, Яна Кличко – кожен із них по-своєму виявив свої патріотичні почуття до нашої країни. І таких дуже багато!
Інша справа, що патріотизм – не завжди вдячне ставлення. Коли в країні процвітає безправ’я, соціальна несправедливість, політичний безлад, немає можливості для творчості, люди часто полишають Батьківщину та шукають щастя деінде. Хоч у душі в них любов до рідного краю залишається, вони вже мало що можуть зробити для її добробуту.
Відповідь:
Читaючи комедію, ми бачимо, що Мартин — гарний сім'янин, у домі порядок і дocтаток; і автoритет, і гpoші — вce це у нашого героя є. Чого ж йому ще треба? Виявляється, треба титула дворянського, який, на думку Мартина, зробить його пaном, а пан — це нe мужик...Mapтин Боруля не засліплений жадобою збaгачення, не позбавлений деяких рис гуманності. Та, на жaль, це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти “на двoрянську лінію”. Коли б йогo спитали, навіщо йому, те дворянство, він, певно, не зміг би пoяснити як слід своє дивне бажaння.
Пояснення: