Відповідь:
У мне є дуже давня мрія - відвідати Софіївський парк в Умані восени, коли листя змінює свій зелений колір на колір сонця, коли воно тихо опадає під ноги і яскравим строкатим килимом стелиться під ноги. Воно тихо шурхотить, ніби зітхаючи, жаліється на щось або довіряє мені свою таємницю. Зізнаюся, що я була вже у цьому мальовничому куточку влітку. Ця поїздка запам"яталася мені на все життя.
Парк "Софіївка" спеціально для своєї красуні дружини заснував Станіслав Потоцький ще у далекому 1796 році. Він розкинувся на місці, де були лише голі балки та яри, між якими текла річка Кам"янка. Для його створення цієї краси Потоцький запросив військового інженера Людвіга Метцеля. Основну частину створили приблизно за шість років. Багато селян-кріпаків загинуло під час цього будівництва цього парку. Від початку будівництва до дня, коли Потоцький подарував своїй дружині на день народження парк, пройшло довгих років. Але на цьому створення парку не закінчилося. Ще багато років він удосконалювався і добудовувався. А та частина парку, в якій розміщено Партерний амфітеатр, залишилася незавершеною. Кожен куточок цього парку продуманий до найменшої дрібниці і зв"язаний єдиною темою. Це тема міфів і легенд Давньої Греції. Навіть тепер через багато років вражає майстерність його будівельників. Вам варто на власні очі побачити фонтан "Змія", Площу зборів, Грот страху, Грот Каліпсо, Партерний амфітеатр і ще багато-багато іншого.
Пояснення:
Минуле, майбутнє і сьогодення пов’язані між собою. Від багатьох подій минулого залежить те, яким буде сьогодення і майбутнє. Повернутися в минуле не можна, як і не можна його поміняти.
Але з минулого можна винести хороші уроки, які до будувати подальше життя. Не варто забувати минуле. Треба завжди ставитися до всього, що з вами відбувалося, з повагою.
Часто під час сімейних бесід мої батьки розповідають про важливі події, які відбувалися колись. А бабусі та дідусі люблять згадати свою молодість і розповісти якісь цікаві історії. Виходить, якщо б не зустрілися мої бабусі і дідусі, то не було б моїх батьків і мене. Всі сімейні традиції, які передаються з покоління в покоління, у нашій родині дуже цінують. З них складається все наше життя.
Ми не повинні забувати про наших предків, які часом переживали важкі часи. А найголовніше — потрібно вчитися на їхніх помилках, щоб не повторювати їх у майбутньому. Завдяки минулого ми знаємо, що найстрашніше на світі — це війна, а найважливіше — сім’я. Якщо хочеш чогось досягти, треба багато працювати. У нас є величезний багаж знань, яким потрібно тільки правильно користуватися. І тоді життя буде щасливим.
Якби не відкриття, які здійснювали наші предки, не було б ні телефонів, ні телевізорів, ні інших благ цивілізації. Все те, що є у нас, це зібрані століттям секрети. Добре, що ми живемо зараз і маємо можливість користуватися безцінними порадами наших предків. А ще у нас є можливість передавати знання наступним поколінням. Не можна переривати ланцюжок, що зв’язує минуле і майбутнє. Сьогодні за неї відповідальні ми і повинні старанно виконувати свою місію.
Всі ми живемо сьогодні, але часто згадуємо про минуле. Без минулого немає сьогодення і майбутнього. Ми тісно пов’язані з людьми, які жили до нас і з подіями, які відбувалися раніше. Навіщо сучасні люди заглядають в минуле і вивчають історію? Минуле вчить нас, як уникнути багатьох помилок. Поради і знання, накопичені тисячоліттями, стають необхідними сьогодні.
Завдяки нашим предкам ми можемо жити в красивій, успішної і активно розвивається країні. Ми є частиною багатовікової історії і повинні з повагою ставитися до історичних подій. Наші співвітчизники зробили багато подвигів. Іноді вони жертвували своїм життям, щоб ми сьогодні могли продовжувати їхні великі справи.
До історії треба ставитися з особливим трепетом, бо вона є фундаментом майбутнього. Я кажу і про історію країни й історію окремої людини. Кожна родина береже традиції та реліквії, які дісталися їм з минулого. Так люди показують зв’язок з предками.
У нашому сімейному альбомі збереглося кілька старих фотографій. На них зображені родичі, які жили сотні років тому. Мені завжди цікаво розглядати їх особи. Я часто чую від своєї бабусі історії про її батьків, бабусь і дідусів. Це і веселі, і сумні сюжети. Ці розповіді надихають бути справжньою людиною, допомагати людям, творити добро.
Якщо ми станемо забувати свої корені, то у нас не буде світлого майбутнього. Все в світі пов’язано і тільки усвідомивши важливість подій, які відбувалися колись, можна рухатися далі. Минуле — це хороший вчитель, який допомагає знайти відповіді на багато питань. Ми не можемо дізнатися про своє майбутнє, зате ми можемо проаналізувати події минулого. Це до подолати багато труднощів у житті.