Відповідь:
Шпага Славка Беркути головні герої:
Славко Беркута
Юлько Ващук
Стефко Вус
Лілі Теслюк
Характеристика Юлька
Позитивне Негативне
розумний гоноровий
відмінник ображає поранену сороку
має багату уяву самотній
гарно малює гордий
любить батька й матір зарозумілий
пишається батьком підступний
не дотримує слова
Характеристика Стефка Вуса:
його характеристика та поведінка зумовлена середовище, яке змушує оздоблюватись, щоб таким спопобом захищатися від жорстокості світу. Внутрішньо Стефко інший: він може бути ніжним, добрим і лагідним, турботливим братом і справжні другом.
Характеристика Лілі Теслюк:
успішна, всеобічна розвинена і талановита дівчинка Лілі, яка виявила себе в кіномистецтві, і у бальних танцях, та у вивченні інозених мов- ще один яскравий образ дитиниу повісті, який, хоч і не так глибоко психологічно вмотивований , але важливий порушеною проблемою лідерства.
Характеристика Славка Беркути:
Славко Беркта в 8 років був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги.Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль . Це заняття зміцнило його і частково загартувало його характер. Його батько вчив Славка до складних життєвих обставин.
Пояснення:
Объяснение:
Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827).. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи"— романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.
