Олесь — маленький хлопчик, якому все цікаво, особливо те, що відбувається в лісі. Він зображується одинаком, тому що інші діти не поділяють його інтересів. Навіть дорослі не розуміють його, що призводить до конфліктних ситуацій.
Олесь небайдужий (не проходить мимо, допомагає), добрий та співчутливий (підпер у лісі вмираючу сосну, просить діда не перевантажувати коня), доброзичливий та сердечний (залишив шишку для дятла), не байдужий до чужого болю (плаче, бо щука з'їла пліточку), любить тварин (намагається врятувати пліточку, обороняє коня), слухняний (йде узимку до школи бором), не тримає зла й уміє прощати (зворушений від примирення з Федьком Тойкалом), товариський (за пиріжок і теплі слова однокласника віддячує усім, що має у кишенях), старанний (гарно вчиться, є відмінником), творчий (любить малювати), допитливий (приглядається до природи гає, ніби дослідник, розпитується про тварин), вміє фантазувати (річка – це безтурботна хата, дерева біжать навипередки з Олесем), мрійний (сняться казки, де добро перемагає зло), тонко відчуває несправедливість і чесний (не погоджується з настановами діда, засмучений, бо дід його не розуміє). Наївно по-дитячому протестує проти несправедливості (утікає з уроку малювання, не вечеряє з дідом).
6. Насправді чекіст не намагався когось переконати, що він залізна людина. Герой просто беззаперечно вірив у правильність лозунгів революції: "Земля - селянам, заводи - робітникам, влада - радам". Він був переконаний, що треба лише дійти до світлих озер загірної комуни, яка житиме за такими законами. Інша справа, що побудувати гармонійне суспільство шляхом тотального винищення опонентів неможливо. Результатом таких методів у творі стає вбивство матері, а в реальному житті - встановлення тоталітарного режиму.
7. Це не зовсім так. Андрюша не тільки співчуває, але й намагається відмовити Я від такого кроку. Коли ж розуміє, що методи "чорного трибуналу" несумісні з його поглядами, вирушає на фронт. Доктору Тагабату взагалі не знайомі людські почуття, він холоднокровний натхненник революції, її "сірий кардинал". Дегенерат - бездумна машина вбивства, садист, який отримує задоволення від процесу знищення. Вони обидва просто не спроможні на співчуття.
8. Ні Тагабату, ні дегенерату не властиві риси Людини, а тому вони не спрможні на розуміння й до . Мені здається, Тагабат зумисне тримає героя в психологічній напрузі, для нього вибір Я - своєрідний експеримент, за яким він із цікавістю ігає. А дегенерат, по-моєму, взагалі не усвідомлює моральної колізії, адже автор не випадково називає його саме дегенератом.
9. Хоча Я й твердить постійно, що він і чекіст, і людина, однак підписи під вироками ставить саме він як голова трибуналу. Отже, незважаючи на муки вибору, Я виявляється нічим не кращим для жертв, ніж Тагабат і дегенерат. Громадянська війна постає як процес самознищення народу і моральних цінностей. Натхненні Тагабатами дегенерати винищують черниць, інтелігентів, звищайних міщан і селян, над якими й вершить свій суд трибунал.
11. Перед Я був відкритий шлях, який обрав Андрюша - покинути трибунал. Але віра чекіста в ідеали загірної комуни була такою фанатичною, що він змирився з необхідністю великих жертв заради перемоги революції. Ні, розв'язка не могла бути іншою, бо Хвильовий саме й показує трагедію руйнування людської особистості, яка заради ідеалів революційних відмовляється від людських.
Объяснение: