Наше життя подібне до подорожі – шляху, який судилося зробити людині від народження і до останнього дня перед порогом вічності.Упродовж всього життя людина постійно ставить собі запитання: ” А в чому сенс життя? Для чого я живу”? І жоден з нас до кінця не може знайти відповідь на нього.
Сенс життя – тема така ж важлива, як і саме життя. Прагнення до пізнання сенсу властиве кожному з нас. Дійсно, у чому сенс життя? Чому ми такі, які є? Як дізнатися, чого робити не варто, як не помилитися? Останнім часом люди не часто замислюються над сенсом свого життя, вважаючи це даремним заняттям і марною тратою часу. Люди настільки зав’язнули в побуті, що прибрали зі свого життя саме головне – сенс і мету.У кожної людини свої цілі в житті. Для когось це просто купівля нових меблів або набору посуду, а комусь потрібна шикарна квартира і хороша машина… Інші зовсім вважають, що в житті немає і бути не може ніякого сенсу… Є і такі люди, що вважають, що ми живемо для того, щоб народити і виховати дітей, створити сім’ю… Але у будь-якому випадку в кожному з нас закладено залишити щось після себе. Скільки людей, стільки і думок!
На мою думку, сенс життя полягає в тому, щоб стати щасливим. Але додам маленьке уточнення: він полягає у пошуку. У пошуку самого себе в цьому величезному і незрозумілому світі, у пошуку прекрасного. Сенс життя – навчитися жити по-справжньому. Що це означає? Це значить навчитися бачити найпростіше, помічати зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах і перестати жити складними формулами та розрахунками, а повністю довіряти своєму серцю, своїй душі.
Сюжет поеми розгортається в плані протиставлення двох соціально протилежних сил. З одного боку, виступають трудящі і співець їхнього життя та боротьби – талановитий поет. З другого – визискувач народу, деспотичний лицар граф Бертольд.
Нічим особливим не відзначається поет: ні вродою, ні голосом, тільки піснею, яка “розходилася по світу стоголосою луною”. Для Бертольда найважливішим є земне багатство, а поет вважає себе найбагатшою людиною завдяки своєму таланту. Поет служить своєму народові вогнистим словом. Підхоплене на полі бою, воно додає воїнам звитяги, своїми чарами воно може привернути почуття молодої красуні.
Та найбільшу силу слово має тоді, коли закликає народ до боротьби проти свавільного й бундючного пана Бертольда, який поневолив людей. Тут слово поета стає зброєю. Леся Українка устами поета закликає народ до збройної боротьби проти панів, щоб перевірити:
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?
Тому граф намагається купити поета, прибрати до рук, зробити слухняним знаряддям. Тільки так можна зупинити його гострі пісні, що розкривають людям очі на їхнє безправне становище. Поет з гідністю відкидає пропозиції графа:
Не поет, у кого думки
Не літають вільно в світі,
А заплутались навіки
В золотії топці сіті.
Зрештою, поет загинув у в’язниці, куди заточив його граф. Але залишились його пісні, які призивали до повстання народу проти поневолювачів. Бертольда було вбито, а “молодий його нащадок” бореться з новими співцями.
Слово поета продовжує жити і виконувати свою роль у відстоюванні справедливості.
Отже, найвище призначення поета служити народові, його визвольній боротьбі, бути його совістю і голосом, будити його для боротьби, давати силу і наснагу для неї.