Искусство – это очарование и колдовство, это выявление смешного и трагедийного, это мораль и безнравственность, это познание мира и человека. В искусстве человек создаёт свой образ как нечто отдельное существовать вне его самого и остаться после него как его след в истории. Момент обращения человека к творчеству, быть может, является величайшим открытием, не имеющим себе равного в истории. Ведь через искусство каждый отдельный человек и народ в целом осмысляет свои особенности, свою жизнь, своё место в мире. Искусство позволяет соприкоснуться с личностями, народами и цивилизациями, отдалёнными от нас временем и И не соприкоснуться, а узнать и понять их, потому что язык искусства универсален, и именно он даёт возможность человечеству ощутить себя как единое целое.
Вот почему ещё с глубокой древности сформировалось отношение к искусству не как к развлечению или забаве, а как к могучей силе не только запечатлеть образ времени и человека, но и передать его потомкам.
Чомусь в більшості людей склалось враження, що ідеальна сім’я – це мама, тато та двоє діток: бажано хлопчик та дівчинка. І все. Насправді, у мене зовсім інші уявлення про справжню сім’ю. Я думаю, що не так важлива зовнішня оболонка, важливо те, що робиться всередині. Любов, дружба та взаємоповага між усіма членама сім'ї – ось на чому потрібно наголошувати, що потрібно берегти, мов зіницю ока.
Я щаслива. У мене є люблячий батько, турботлива мати, два брати. У нас прекрасна сім’я. Я розумію це і дуже ціную. Щодень Бога лише здоров'я для всіх. Брати, неначе орли-захисники, за мене, наймолодшу, заступались ще, починаючи з пісочниць. Я безмежно вдячна їм за це. І навіть сьогодні, коли ми вже практично дорослі, я знаю, що завжди знайду у них підтримку та до Мої брати – моя гордість. Я впевнена, вся справа у вихованні, у створенні батьками затишної та дружньої атмосфери у домі. Звичайно, у кожного нас є проблеми: чи то фінансові, чи то якісь особисті, але ми завжди твердо знаємо, що не самі у цьому бурхливому світі, нам завжди є у кого по до чи щирої поради. Сім'я – це велике щастя. Мені прикро, що не всі це розуміють. Уявіть собі дитину, яка з якихось причин не має батька або матері. А скільки у нас неблагополучних та конфліктних сімей! В таких ситуаціях найбільше страждає дитина. Я плекаю мрію теж створити щасливу сім'ю, збувати невеличкий будинок за містом та зробити все, аби у ньому завжди панувала затишна атмосфера, взаємоповага, дружба та любов. Можливо, життя складеться по-іншому, дасть якийсь свій крутий поворот, але я знаю, що у будь-яких ситуаціях рідні мої завжди мене підтримають. Такі стосунки у сім'ї надають впевненості у собі та сили.
Впродовж усього життя мене завжди і скрізь підтримує одна-єдина істина: ніякі проблеми не страшні, якщо вдома тебе чекають люблячі люди
Відповідь:
Про Остапа Тріску в творі не так багато інформації, але з того, що є можна зробити такий висновок:
Ім’я та прізвище Остап Тріска
Вік: вік його в творі точно не вказаний, але якщо козаки признали його своїм ватажком (а це було до снаги не всім), то, думаю, що це був козак віком десь біля 30 років, тобто, ще досить молодий і сильний, щоб брати участь у битвах, і разом з тим, вже досить досвідчений, щоб бути ватажком.
Соціальний стан, походження – про це в творі згадки немає, але, думаю. що він був із звичайної козацької або селянської сім’ї
Портрет, особливі прикмети: про це в творі згадки теж немає, але всі козаки носили оселедець і довгі вуса. Козаки, які вже не раз брали участь у походах і битвах, першим ділом підбирали собі гарного коня і добру зброю. За гарним і дорогим одягом козаки не гналися, а тому, думаю, що одяг на ньому такий же як, наприклад, у Семена Непорадного: широчезні червоні штани, які підперезані широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й на грудях широко розхристана.
Місце проживання: про це у тексті теж згадки немає. Але таке враження, що його домівкою були степ широкий та Січ-матінка.
б життя: все своє свідоме життя Остап віддав козацьким походам.
Родина про те в тексті згадки немає, але своїх побратимів-козаків перед смертю він називає "братцями". Можливо, що сім’єю він не встиг обзавестися .
Оточення (друзі, вороги) друзі Остапа – його козаки-побратими, а вороги – татари, які не дають спокою його рідній землі і простому народу.
Життєвий девіз. про це в творі згадки немає, але напевне, як у Семена Непорадного "Господи хрещений народ!"
Мета життя: боротьба з татарами
Захоплення, уподобання: козацька справа
Риси характеру
позитивні: Остап веселий, сміливий, кмітливий, уміє слухати і, як сказано у творі, "мотати на вус", він знає татарську мову, отже досить розумний, справедливий (він не дозволив вбити полоненого татарина), добрий (коли почув про те, що татари взяли в полон багато людей із вки, одразу ж почав думати над тим, як би визволити бранців)
негативні: Остап як ватажок трішки легковажний - недаремно ж козаки з сотні Андрія Недолі застали їх зненацька в степу; Остап запальний (коли Недоля зробив йому зауваження за легковажність, то Остап готовий був схопитися за шаблю); Остап ладен був вже нападати на татарський кіш, щоб визволити бранців і лише помірковані слова діда Панаса заставили його все як слід обдумати. Саме його вдача зірвиголови змусила його одному вступити в бій з великою кількістю татар (коли загін Остапа мав виманити татарів до основних сил козаків).
Моє ставлення до героя Я захоплююся козацькою вдачею Остапа Тріски, його хоробрістю, мужністю, силою, хвацькістю, знанням бойових мистецтв. Разом з тим, мені дуже шкода, що такий славний козак загинув. На мій погляд, його самопожертва у тій ситуації не була єдиним можливим вірним рішенням.
Пояснення: