За життя Тарас Шевченко був видатною і яскравою особистістю.
Сам той факт, що він народився і виріс у багатодітній сім’ї селян-кріпаків і ще дитиною проявив надзвичайний потяг до знань і талант митця-художника та поета, свідчить про те, що цю людину подарував українському народові сам Господь. Визначні українці вважають, що Т. Шевченко вивів нас із феодального рабства і царської неволі до рівня державної нації. Він – наш пророк і провідник. Серед найвідоміших митців світу не знайдеться іншої людини, яка б вийшла із самих низів суспільства і досягнула духовних вершин. Т. Шевченко творив в умовах жорстокого тиску і переслідувань з боку царського режиму. В той же час його творчість отримала визнання в найвищих світських колах імперії. Він здійснював екскурси в далеку історію європейських країн, співставляв тодішні події з українськими реаліями в умовах жорстокої цензури і сваволі царських спецслужб. У своїх численних творах відновлював історичну правду й справедливість українців. Філософія його життєвої позиції полягала у визволенні України й українців з імперського гніту. Тарас Шевченко оспівував лицарів національного духу, великих діячів козацької доби всупереч прагненню імперської влади швидко стерти з пам`яті народної навіть згадку про ті часи та події, про тих героїв. Його талант, даний Всевишнім, а також творча праця впродовж всього життя спричинилися до формування життєвої позиції всіх наступних поколінь борців за волю України. Пам’ятники Шевченкові споруджено в багатьох країнах світу. Також твори його перекладені мовами провідних держав і народів.
Минуло 197 років від народження Тараса Шевченка. Але, читаючи його твори «Кавказ», «Неофіти», «Мазепа», «Гайдамаки», «Берестечко» та ряд інших, приходимо до висновку, що він писав немов про наш час. Згадаймо, як оцінив Шевченко наслідки страти Гонти і Залізняка: «…над дітьми козацькими поганці запанували». Чи не так сталося після вбивств сучасних лідерів, провідників і героїв? Нагадував Т. Шевченко й кожному з нас про необхідність вистояти в умовах лихоліть і скрути, бо «не вмирає душа наша, не вмирає воля, і неситий не виоре на дні моря поля» і закликав: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава і воля святая».
Читаймо, шануймо і любім духовного батька всіх українців – Тараса Григоровича Шевченка!
Объяснение:
Байка — один із найулюбленіших жанрів літератури. Байки Езопа, Федра, Лафонтена, Л. Боровиковського, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Л. Глібова, Кантеміра, Тредіаковського, І. Крилова знають, люблять і цінують в усьому світі. Чому ж байка є такою популярною і улюбленою в народі? Чи не тому, що в цих коротеньких байкових оповідях зображуються незвичайні герої? Тут ми бачимо хижих Вовків і Ведмедів, хитрих, підступних Лисиць і беззахисних Ягнят... «Звірі мої за мене говорять», — не раз повторював відомий російський письменник І. А. Крилов. Про що ж говорять ці незвичайні герої? Найчастіше вони наочно демонструють дурість, неуцтво, жадібність, лукавство, хвалькуватість, самодурство й жорстокість. І зовсім неважко здогадатися, що у цих смішних, а іноді й сумних історіях із байок йдеться про людей, про їх вади та недоліки.
Читаючи байку, ми від душі сміємося, але в той же час розуміємо, що головний її висновок завжди серйозний. У своїх байках письменники-байкарі викривають ті недоліки, які заважають людям жити. Вони, безумовно, несуть у собі позитивний заряд — завжди працюють на добро, допомагають нам позбутися недоліків, боротися з тими, хто не хоче жити чесно, кому не до вподоби нормальні людські стосунки. Байки засуджують паразитизм, моральну ницість. І водночас вчать нас бути людяними, доброзичливими, працьовитими. Чимало повчального знаходять для себе у байках все нові і нові покоління людей, що приходять у світ. Завжди цікавими, нетлінними залишаються сюжети байок, персонажі яких — Лев, Ведмідь, Вовк, Лисиця, Ягня та інші звірі — допомагають розуміти добро і зло, правду і кривду в житті людей, тому виховне значення байок важко переоцінити.