М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Г) два місяці. а) друга
Леся Українка. «Давия казка»
Тестові завдання
І| варіант
1. З якою метою Бертольдо з
прислугою вирушив у гай?
7.Скільки часу тривало весілля
а) Відпочивати;
Бертольда та ізідори?
б) збирати гриби;
а) Три дні; б) тиждень;
в) на побачення;
в) місяць;
г) на полювання.
8.Хто заспокоїв розчароване
2.Поет боявся, щоб від нього не військо Бертольда?
втекли:
а) лицар;
а) думки;
б) поет,
б) рими;
в) Ізодора;
в) однокласники;
г) військові співці.
г) мрії.
9. «Утiкай, поки здоровий» - це:
3. Щодня на розмову приходив а) улюблений вислів лицаря,
поет до:
б) талісман Бертольда;
в) девіз війська;
б) лицаря,
г) заклик поета.
в) діброви;
10. Поет відмовився від
г) музи.
«золотих лаврів», бо:
4.Які риси характеру
а) боявся деградувати,
переважали у явцаря?
б) жетом вже не буде,
а) Сміливість, привітність;
в) зрадить думам-блискавицям;
б) упертість, гордість;
г) буде нещасливим.
в) волелюбність, лагідність;
11. Про що співали у місті
г) непокірність, порядність.
співці?
5. За що віддав би все багатство а) Про важке життя людей;
поета лицар?
б) про розкішне життя панів;
а) за поцілунок коханої дівчини; в) про вірність та волю,
б) за збільшення кількості воїнів; г) про щасливе майбутнє.
в) за матеріальне збагачення;
12.Коли «скінчиться давня
г) за ріст в очах конкурентів.
казка», то:
6. Для чого, за словами поета, а) між нащадками зніметься
«нема на світі ні застави, ні
«боротьба тяжка, завзята»,
границі»?
б) «думи-чарівниці» не матимуть
а) широти кругозору;
«ні застави, ні границі»;
б) поваги рідних;
в) «настане правда нова»;
в) вільних дум;
г) «поет від свого люду не почує
г) вдосконалення особистості.
слів Догани».

👇
Ответ:
Alexandraananeva
Alexandraananeva
01.08.2020

1. Щоб пополювати на тварин

7. Тиждень

8. Військові співці

2. Ні

9.  Це улюблений вислів лицаря

3.  Щодня приходив поет до діброви

10. Поет відмовився від золотих лаврів, бо поетом вже не буде

4. У лицаря переважали упертість, гордість

11. Співали у місті про важке життя людей

5. Лицар віддав би все багатство за єдиний поцілунок від коханої дівчини

12. Коли настане правда нова

6. За зріст в очах конкурента

Обьяснение:

у тебя все поперепутывано, я еле разобралась, что смогла - написала...

4,5(44 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Maciel
Maciel
01.08.2020

Нараз виринула недалеко постать, розхилювала осторожно обома руками штивне море збіжжя і підійшла прямо до неї. Се був Михайло.

Вона перелякалася. Він з'явився, неначе з-під землі виринув, її єство підлягало могутньому впливові неожиданої хвилі й не могло від нього освободитися.

— Добрий вечір, Анно! — сказав сердечно, знімаючи капелюх, і додав їй руку.— Відки вертаєш так пізно?

— Від Онуфрія з грибами! — відповіла слухняно, мов дитина, тремтячим голосом.

Він мовчав хвилю і дивився на неї. Стояла перед ним темнява, пряма, замкнена високим житом, мов смерека, її голова була схилена низько на грудь, а руки спущені вділ. Ніч була така погідна і прозора, така прегарна й тиха,— нічого, крім цвірінькання сверщків...

Він бачив виразно її голову і її сумовито закроєні уста.

— Анно! — почав зворушено.— Глянь на мене! Я знав, що ти йшла до Онуфрія. Я ждав і визирав цілий час за тобою... хотів із тобою поговорити.

Сказавши се, поклав обі руки на її рамена, оглядаючись заразом притім лякливо позад себе. І він був соромливий і полохливий; ніколи в житті не промовляв ще так до дівчини. А як і вчинив се, то не довіряв і самій тишині ночі й мовчазним нивам.

Вона позирнула на нього, щоб опісля опустити очі. Ціла повага її єства обхопила її і заволоділа нею цілковито. До того прилучилося дике зворушення, що замкнуло їй уста.

— Анно! — тягнув він ніжно далі, притягаючи її несміливо до себе.— Ти мовчиш так, як би я хотів тебе бити; може, тому, що йдеш через моє поле? Сею стежкою йде кожний, хто хоче. Ти можеш десять разів більше від інших ходити, коли схочеш. Я вистелив би тобі сю стежку найкращими килимами моєї мами. Я люблю тебе!

Вона поблідла, глянувши на нього дико зворушеними очима, і мовчала далі. Щастя було таке велике, але й таке несподіване, що вона стала безрадна й не знала, що сказати.

— Я люблю тебе, Анно, вже віддавна! Ти така гарна й добра! Хочу тебе взяти за жінку, тебе одну! Тебе одну-однісіньку! Ти мусиш мені сказати, чи ти хочеш і чи любиш мене?

Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній.

— Ти любиш мене врешті.— Любиш мене, Михайле? Я сього не знала! Я така бідна... Я нічого не маю... Я не маю поля... Але я тебе люблю...

— Я не питаю за поле, зозулько...

— Але я тебе люблю... знаєш?

— Хотів знати...

Поцілувалися.

З цілою повагою, яка була їй властива, пробилася її глибока любов; з цілою потугою молодої лиш десь-не-десь культурою діткненої душі розлилася вона тепер і розігралася гучно. Була цілком сповнена любов'ю, цілком перейнята тим надсильним, досі завсіди лиш боязко заховуваним, затаюваним почуванням.

Але так, як воно зложилося, було майже не до увірення. Найпорядніший, найліпший хлопець у селі і один із найпожаданіших любив її. ЇЇ, що нічого не мала, була убога, і лиш виставлена на гнів матері і штовханці брата, якою ні один хлопець у селі не журився, яка не істніла для нікого, крім для своїх хлібодавців.

— Я стільки по ночах наплакалася! Бог один лиш зна тихо, ховаючи соромливо голову на його грудь.

— Чому, любко? — питав він, гладячи її чорне, у світлі блистяче волосся і притискаючи її до себе, мов дитину.

— Бо так! Як було мені не плакати? Все було таке смутне! В мене нема ні жміньки землі, ні грошей. Моє серце підгризало щось, мов червак. Я ані знала, що ти мене любиш, ані що...

— Ані що хочу тебе за жінку взяти? — докінчив він речення й усміхнувся.— Але тепер уже знаєш! Тепер не потрібуєш уже плакати! Віджени смуток і візьми замість нього мене! А як тобі знов коли стане на серці тяжко, то вийди й поцілуй мене! Доки я ще тут, цілуй мене! Доки я ще тут...

— Та й доки я жива по світі ходитиму, Михайле! — сказала, обнявши його дико за шию і надставляючи з несказанною щирістю молоді, непорочні уста до поцілунку.

— І доки я по світі живий ходитиму! — сказав глибоко зворушеним звуком, із щирою вірністю й сердечністю, і поцілував її.

4,6(99 оценок)
Ответ:
ludvig9
ludvig9
01.08.2020

Відповідь:

Зазначене речення є цитатою з твору І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім"я". За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатирично-гумористична повість. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони - учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору. А в наведеній цитаті як яскравий комічний засіб використав змішування стилів  - високим епічним стилем описує сцену побутової бійки.  Згадаймо піднесений стиль козацьких пісень, балад - "То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила".   Війна в родині і те, як описує її автор викликає сміх, але крізь цей сміх пробиваються сльози…

Пояснення:

4,6(78 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ