якщо думати про сучасність покоління, завжди хочеться згадувати молодих людей. дехто каже, що молоді люди, можуть змінити історію. молодь - то є основа будь якої нації. нажаль, зараз люди не мають певних моральних принципів, і це може вплинути на розвиток нації в подальшому.
в давнину, люди багато працювали. їх контролювала церква. але через моду і іншого такого, люди мало стали вірити в бога. але на мою думку, найбільшим ворогом сучасного покоління - це погана компанія і коли втрачається авторитет у старших.
але є й люди з моральним принципом, які поважають інших, не йдуть за стадом за людьми. я думаю, що вони будуть прагнути змінити майбутнє україни на ще краще.
ця книги мені дуже , тому що у них дуже цікавий сюжет , описані незвичайні пригоди .це історія 11 -річної дівчинки поліанни , яку після смерті батьків забирає на виховання з « почуття боргу » рідна тітка . з атмосфери батьківської любові та глибокої віри в бога дівчинка потрапляє у світ строгих правил і заборон. але вона не сумує і своїм умінням радіти всьому , що трапляється з нею в житті , спочатку дивує , а потім і змінює життя всіх жителів маленького провінційного містечка. ще за життя батько навчив доньку простій грі – вміти радіти всупереч усьому.«юність поліанни » – це продовження повісті , в якій подорослішала полліанна стикається вже з недитячими проблемами. але , тим не менш , наполегливо продовжує грати в радість. у цьому їй є віра бога. вона переконана , що господь ніколи не помиляється і не запізнюється .19кніга дуже хороша , вона вчить добру і оптимізму. полліанна показує своїм прикладом, як можна спритно виходити з важкої ситуації самій і одночасно надавати і підтримку оточуючих. завдяки її легкому характеру десятки , а може бути і сотні людей , що живуть в містечку , знаходять сенс життя , знаходять самих себе і починають другім.soc clip image019назва книги відповідає її змісту . мені дуже полліанна . своєю енергією вона весь час заряджала всіх жителів містечка . а ось міс поллі спочатку мені не дуже , вона нікого не любила. ніхто не міг догодити їй . міс поллі була педантичною особливої з суворим обличчям і суворим поглядом. вона хмурилася при будь-якому непорядок . навіть коли не було ніяких неприємностей , міс поллі не ставала веселіше , привітніше . але коли до міс поллі приїхала полліанна , то міс поллі стала доброю. і вона полюбила дівчинку , хоча раніше вона просто « виконувала свій обов’язок» по відношенню до неї.книга красиво ілюстрована. ілюстрації точно доповнюють текст книги , уявлення про героїв і події даного твору. художник цієї повісті е. в. орлова.книга може навчити : добру , повазі , милосердю , чуйності .ця книга змінила моє ставлення до життя. полліанна своїм прикладом навчила мене жити по-іншому , не так як я жила раніше. навчила мене бачити світ в яскравих фарбах , в іншому сприйнятті .я радила , і буду радити прочитати цю книгу багатьом своїм однокласникам і друзям , тому що ця книга просто дивовижна
Объяснение:
"Еней був парубок моторний"
(за поемою І. П. Котляревського "Енеїда")
Поема "Енеїда" І. П. Котляревського — унікальний твір української літератури за своїм жанром, темою, художніми особливостями. Де ще зустрінеш такий густонаселений твір у нашій літературі? Головним героєм поеми став звичайний собі "парубок моторний" Еней. Якщо Вергілій у своїй поемі "Енеїда" з до цього образу хотів підкреслити благородне, "божественне" походження римського народу (як відомо, Еней — онук Зевса, син богині Венери), то Котляревський розповів про нього як про українського козака.
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Кошовий Еней — троянець відважний, хоробрий ватажок, умілий організатор і керівник. Він хоч, на перший погляд, і мало чим відрізняється від своїх друзів-гультіпак, та все-таки у вирішальну хвилину саме йому доводиться приймати рішення. Згадаймо шторм на морі, коли Еней здогадується "всунути в руку Нептуну" півкопи грошей. Результат бою з рутульцями теж залежав від двобою Енея з Турном. До того ж хоч і здається Еней іграшкою в руках богів, він сам по своїй волі спілкується з богами, спускається в пекло, аби дізнатись, як діяти далі. Він передусім покладається на себе та своїх друзів, а потім уже на волю богів.
По-різному змальовує Котляревський свого героя. З гумором, з ущипливою усмішкою, але завжди з любов'ю. Так, він розумний, здатний на дипломатичні стосунки з Ацестом, Евандром, відчайдушний, сміливий вояка, вірний троянському побратимству. Але письменник ніколи не ідеалізує його. Це насамперед завзятий козак-запорожець, який "садить гайдука", любить багато випити й добре погуляти. Портретний образ Енея зустрічається в тексті не раз, та не завжди він змальований світлими фарбами. З похмілля у нього "Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило".Звичайно, такого зображення вимагала травестійно-бурлескна тональність поеми, але це змалювання героя не викликає читацького осуду. Нам симпатичний цей герой, бо він з роду козацького. Це пройдисвіти, босяки, гультіпаки, але водночас лицарі, герої, неймовірно витривалі й надійні люди. Як частину цілого подає нам образ Енея великий майстер слова. Козак — це завжди частина великого козацького братства, а чи є що святіше за братство для козака?
Як і на початку поеми, в кінці Еней такий самий життєрадісний ватажок-гульвіса, здатний до залицянь і горілки, легковажний, та, коли треба, — розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний. Яскравий, живописний і такий земний, веселої української вдачі цей літературний герой.