ответ:1 Свої перші віршовані твори Марина записала у віці шести років. Складала вона відразу трьома мовами: російською, німецькою, французькою
2 Мати мріяла про те, щоб Марина стала відомою піаністкою. Цвєтаєва вміла грати, але поезія її приваблювала більше.
3 Серце Цвєтаєвої завжди належало одному чоловікові – Сергію Ефрон. Він став її чоловіком і батьком дітей. Вони познайомилися в Криму
4 Одного разу у поетеси був рoмaн з жінкою – Софією Парнок, яка була перекладачкою і теж писала вірші. Їй Цвєтаєва присвятила чимало рядків в своїх збірках. Ефрон дуже важко переживав її нове захоплення, однак, все-таки пробачив дружину, коли вона в 1916 році повернулася в сім’ю
5 Першою дитиною Цвєтаєвої була дівчинка. Її назвали Аріадною (скорочено Алей). Народження дочки розчарувало поетесу, так як вона хотіла сина. Другий раз у поетеси знову з’явилася дівчинка. Ірочка прожила всього 3 роки і померла в притулку.
Объяснение:
Що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? Це - власне життя! Коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна виборити лише життям. І це стосується не тільки героїв оповідання - Остапа та Соломії, здатних на все заради волі. Я вважаю, що в їх образі письменник узагальнив увесь поневолений український народ, який вже ставав на революційний шлях. У уяві М. Коцюбинського поневолене селянство - це вже не "віл у ярмі". Саме для того, щоб показати "жевріння іскри у попелі", автор насичує оповідання показом тієї ціни, тих жахливих пригод, які на кожному кроці чекали на втікачів від панського ярма, коли "почуття дійсності втрачалося".Найвищу ціну заплатили герої М. Коцюбинського за волю, за щасливе життя. Сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. Але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.
Відповідь:
Якщо мова про твір "За сестрою", то це були не те, щоб зовсім ус вчани. Про долю Ганусі Павлусеві розказав його батько.
цитата: В цій хвилині скочив з коня Павлусь і прибіг до батька.
— Таточку, тату, де наша Ганна? — він обійняв батька за шию.
— Пропала, синочку, пропала! — говорив Степан. — Татари зловили Ганну і маму...
Пояснення: