Кожен з нас напевно задумувався про те що наша природа гине.Її нищать люди.Вони зробили різні хімічні речовини через які гинуть тварини та рослини.
Ми діти повинні змалечку берегти природу.Бо тільки з ранього віку кожна дитина затямлює те як дорога нам природа.Ми повинні привчати себе не викидати папірець на дорогу а викинути в смітник.Навіть коли дорослі саджають якусь рослину вони як зазвичай підживлюють її різноманітними хімікатами.І після цього протсесу наша природно чиста земля поступово стаеє забрудненою.
Я хочу щоб люди почали шанувати природу.
Рік написання: 1901
Тема: згадки про втрачене кохання, страждання поетеси.
Ідея: по при смерть, любов все таки залишаеться жити у серці.
Головна думка: А серце каже: «Ні, він не покинув!».
Жанр: інтимна лірика.
Художні засоби:
епітети: струна якась тремтяча, любая розмова, важкі, ворожії сновиддя.
метафори: серце каже, поцілунок на устах озветься, безодні мрій таємні, душу опановують примари, голос твій бринить, співа з журбою, сон мені склепить помалу вії.
порівняння: тремтить-бринить, немов сльоза гаряча.
риторичні
запитання: Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?
оклики: «Тебе нема, але я все з тобою!».
епіфора: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!».
символи: квіти - уособлення коханняⒶ.