Композиція (від лат. сотрозіііу — укладання, поєднання) — співвідношення частин твору, яке відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя; послідовна вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. Притаманна будь-якому творові. Складовою частиною композиції є сюжет.
Він складається з таких елементів: експозиції, зав’язки, розвитку дії, кульмінації, розв’язки.
• Експозиція — частина твору, в якій повідомляється про час і місце подій, про обставини, які стали причиною конфлікту (початкова ситуація). Експозиційні відомості можуть викладатися на початку твору, даватися після зав’язки, бути відсуненими в глиб твору.
• Якщо експозиція дається на початку твору, вода буде прямою, після зав’язки — затриманою, на кінці твору — зворотною.
• Зав’язка дії — подія, з якої починається дія і завдяки якій виникають наступні події. Зав’язка підводить читача до розуміння проблеми, поставленої у творі.
• Розвиток дії (перипетії) — частина твору між зав’язкою і кульмінацією, де письменник показує шлях розв’язання конфлікту. Це найбільша частина твору, в якій відображається хід подій.
• Кульмінація (від лат. сиїтеп — вершина) — момент найвищого напруження дії, вершина дії, вершина конфлікту; кульмінація виявляє основну проблему твору та характери героїв гранично ясно; після неї дія послаблюється.
• Розв’язка — те місце у творі, де показано результати кульмінаційного зіткнення між персонажами, розвиток дії завершується.
Ось конкретно сюжет "За сестрою"
Композиція:
Експозиція: знайомство з мешканцями села вка, умовами їх життя.
Зав’язка: розповіді діда Андрія про татарву, лихо, яке вони чинять.
Кульмінація: татари спалили вку, а мешканців — повбивали, решту — забрали у полон.
Розв’язка: Павлусеві єдиному із вчан вдалось втекти від загарбників.
. Сюжет.
Розповідь про мешканців села вка: звичаї, обряди, особливості поселення, взаємостосунки, діяльність.
Серед вчан — родина Судаків (дід Андрій, його син Степан з жінкою Палажкою, два сини — Петро і Павло, дочка Ганна).
Павло — розбишака, завжди захищав сестру Ганну. Під час нападу татарви село вка згоріло, його мешканців або вбито, або забрано в полон. Павлусеві вдалося втекти від загарбників, він вирішує розшукати сестру і визволити її з полону.
Героєві Павлентієві пощастило вижити під смертоносним градом війни. Але як жити далі? Хату розірвало бомбою, батько загинув на фронті. Нема в що одягнутись. І як каже його мачуха Ялисавета: «А що їсти? Хліба намолотили тільки у державу і то не хватило до плану». (Доречно запитати: «А держава — це не її голодні люди?»). І Павлентій вступає до ремісничого училища, бо там давали не тільки професію, а й сяку таку одежину (навіть шкарпетки, які багато хто із підлітків одягнув вперше у житті) та пайку хліба з сіллю. Павлентія насправді звати Павлом. Та він сам себе так назвав «для солідності». Він невисокого зросту, слабосилий, але добрий і делікатний. У почуттях і думках набагато доросліший, ніж мало б бути на його вік. Училище розташоване у райцентрі, а хлопці живуть у селі. Ходити треба щодня і не один кілометр степом — у темряві, у непогоду, ще і вовків розвелося вдосталь. Та і серед людей вони теж не перевелися. Ця повість — ніби відрізок із життя самого письменника. Мабуть тому вона і вийшла такою щемкою і хвилюючою. Читаючи її, не один раз стисне горло, а на очах виступлять сльози, хоча в повісті все тихо й мирно, герої її сторінок молоді й здорові, а деякі епізоди написані з тонким гумором. Ця повість так і «проситься» на екран).
Настрій: в одночас і радісний но насправді сумний та натхненний.
Объяснение:
Розповідається ( про правду )для щастя не потрібно багато.Як настала смерть,те що потрібно завжди жити і не думати про смерть.Про віру в бога.
УДАЧІ!)