Відповідь:
Пояснення:
Коли Юрко повернувся додому, то його почали мучити докори і він вирішив написати листа Тосі з вибачення. Для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. У листі він запитував Тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. Тося немогла не відповісти на цей лист. Так вони листувалися весь навчальний рік. А влітку Юрко приїхав знову до села і вони разом з Тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами.
Відповідь:
Як мало довкола нас останнім часом доброти і справедливості. І як завжди хочеться, щоб добро пе-ремогло зло. І як прикро, коли ці бажання не здійснюються. Але якщо у справжньому житті інколи ми не в силі змінити перебіг подій, то у світі придуманих автором героїв це цілком ймовірно.
Візьмемо за приклад чудовий твір В.Винниченка «Федько-халамидник». І допишемо йому власне продовження.
«Цього чижика Толя сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька.. Після похорону Федька його вбиті горем батьки пригощали у дворі всіх цукерками і маленькими пиріжечка-ми. Толя з чижиком в цей час вийшов на поріг. Нехай хлопці бачать – він таки чесно виграв цей чижик у Федька.
- Візьміть на спомин душі нашого синочка. Нехай йому там буде солодко… – шелестіла сухими гу-бами згорьована Федькова мати. – Хоч і був він неслухом, але душа його була чиста.
- Візьми, Толю, і ти пиріжечок – звернулася Федькова мати до хлопця. - І вибач його, дитино. Може то він так нехотячи пхнув на ту кляту крижину…
- Але Федько Толю не штовхав на лід – раптом озвався Стьопка.
Батько Федька, який сидів на лавці, безсило опустивши руки, піднявся.
- Як не штовхав ??? А хто ж його тоді штовхнув ??
Хлопців ніби прорвало – вони всі нараз загомоніли, перебиваючи один одного. Вони розповідали Федьковим батькам про те, як Толя сам напросився до них до гурту, як він підбив Федька на спір, як ловко Федько перейшов по крижинах через річку, аж дух захоплювало, як вони і не помітили, коли Толя сам ступив на крижину, як Толя розгубився і почав плакати, як ніхто не міг йому до а Федько таки наважився і врятував Толю. Мати Федька вже давно перестала втирати сльози, що текли по її впалих і почорнілих щоках. В очах батька Федька розливався океан розпачу і болі.
- Візьми, сину, пиріжечок. І чижик нехай у тебе залишається – звернулася ще раз мати Федька до Толі.
Але той блідий і зляканий дивився з ганку кудись поверх голів. Всі обернулися на той погляд. За спиною у друзів Федька і його батьків стояв приголомшений батько Толі.
Пояснення:
Відповідь:
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.
Пояснення: