Иногда я сомневаюсь в виртуозности водителя. Когда мы, двое очаровательных мужчин, я и приемыш, путешествуем по городу, я сомневаюсь во всем. Я сомневаюсь в том, что цветочные горшки не па а дворняги не кидаются на людей, я сомневаюсь в том, что оборванный в месяце провод телеграфного столба не бьет током, а канализационные люки не проваливаются, открывая кипящую тьму. Мы бережемся всего. Мальчик доверяет мне, разве я вправе его подвести?В том числе я сомневаюсь в виртуозности водителя маршрутки. Но сказать, что я сомневаюсь, мало. Ужас, схожий с предрвотными ощущениями, сводит мои небритые скулы, и руки мои прижимают трехлетнее с цыплячьими косточками тело, и пальцы мои касаются его рук, мочек ушей, лба, я убеждаюсь, что он тёплый, родной, мой, здесь, рядом, на коленях, единственный, неповторимый, смешной, строгий, и он отводит мою руку недовольно — я мешаю ему смотреть, как течет.Мы едем по мосту...
Міні -твір Колискова. А пам'ятаєте як колись засинали під матусині або бабусині колискові?Напевно більшість не пам'ятає,але все ж як це чудово,коли ти лежишь у кроваткі і тобі співає любима матуся чи бабуся.Як чудово чути голос рідної неньки,коли вона співає тобі цю колискову.Витягує кожну ноту,своїм тоненьким голоском,але все ж під неї ти гарно засинаєшь.І навіть коли матір бачить шо ти заснула,вона нікуди не йде,вона залишається і продовжує далі співати,а ти засинаєшь під рідненький голос неньки.Під час її колоскової, ти відчуваєшь материнське тепло ,всю її ніжність і заботу.Щоб там не казали,а колискова для мене великий і гарний спогад.
