1. Б) повість.
2. В) Василь Чепіжний (М. Вінграновський «Сіроманець»).
3. В) до села прилетів вертоліт із мисливцями.
4. А) сліпий.
5. Б) їх не пустили у клініку.
6. А) Олесь (Г. Тютюнник «Дивак»).
7. В) Прокіп (Г. Тютюнник «Дивак»).
8. А) уславлення дружби, співчуття та самовіддачі у взаємодії людини з твариною.
9. Б) розповідь про ставлення Олеся до природи, власне світосприйняття
10. Г) розповідь.
11. А) золотий вечірній гість.
12. Б) персоніфікація.
13. Г) зображення осінніх перетворень у природі.
14. В) пейзажна.
15.
1. М. Вінграновський «Сіроманець» - Г) мисливці.
2. Г. Тютюнник «Дивак» - В) гирунчик.
3. М. Рильський «Дощ» - Б) гість.
4. М. Рильський «Осінь — маляр із палітрою пишною» - А) маляр.
16.
1. Федько Тойкало - Д) запропонував з’їсти подавлений теплий пиріг із м’ясом
2. Олесь - В) залишив урок малювання
3. Дід - Б) їв швидко, винувато витріщав очі, плямкав тихіше, губив крихти в бороду.
4. Матильда Петрівна - А) думала про власний авторитет.
17.
1 . Надія Петрівна - Г) учитель
2. Петро Лях - В) льотчик-капітан
3. Олександр Степанович - Д) голова колгоспу
4. Баба Маня - А) сторожиха
18. Що було б, якби Сашко не допомагав Сіроманцю? (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)
Світ буває дуже лихим і злим. Сіроманець був все життя сліпим, тому йому було важче за інших орієнтуватися в просторі. Сашко був його вірним другом, він йому допомагав і підтримував у всьому: ходив з ним по лісу, лягав у яму разом із ним, розрізав мотузки, якими був зв’язаний він. Хлопець його не ображав, а вовк йому довіряв. Отже, якби Сашко не допомагав Сіроманцю, то з ним б могло статися недобре, адже його могли прости впіймати мисливці тощо.
Федько був нечемний , але про свої вчинки не брехав і розповідав їх , тато бив його за неправильну поведінку. Та я гадаю , що він любив батьків , в душі він був досить добрий тому навіть на грані смерті бурмотів чи били Толю.
творів І. Франка перед нами постає образ соціально активного героя, який тісно пов'язаний з народними масами, їх бажаннями, прагненнями. Він прикладає багато зусиль для зросту, хоча й повільного, національної гідності, людської самосвідомості.
У соціально-психологічній повісті І. Франка "Перехресні стежки" замальовується безправне життя селян Галичини на зламі XIX і XX століть. Головний герой повісті — адвокат Євген Рафалович. Це представник нового покоління української інтелігенції, що прийшла на зміну народникам. Молодий адвокат чітко визначив мету свого життя —— вчити селян "життєвій освіті"^ навчити їх користуватися своїми правами. Він ніколи не зраджує своїх життєвих і професійних принципів. На одному з балів, коли ще навчався, він познайомився з панночкою, яку покохав. Він відчув, "що з такою жінкою він міг би бути щасливим". Він загубив її, шукав, потім знову випадково зустрів: вона ходила до будинку, де він наймав квартиру, займатися музикою. Він записався туди теж, хоч вчителька швидко помітила, "що він уміє трохи чи не більше від неї самої". Він бажав ближче познайомитися з дівчиною, в чому і зізнався їй. Євген аж сам здивувався своїй сміливості.
Юнак довго згадував ті "золоті дні". В них не було зізнання в коханні, поцілунків, але він був окрилений цим чистим почуттям такі що "цілоденна праця була йому легкою". Дівчину звали Регіна; Юнак мріяв по закінченні навчання "поговорити з нею про спільну їх будущину". Але коли він склав іспити "з найкращою похвалою" і написав до неї листа, як вони домовлялись, йому відповіли, що вона вийшла заміж і виїхала з чоловіком. І ось виявляється, що вона є дружиною його колишнього "домашнього інструктора" Валеріана Стальського, з яким він зустрівся, коли прибув до місця роботи. Це страшна, жорстока, підла людина. Євгену здавалось, що коли він спілкується з Стальським, то "заглядає в пивницю, повну гнилі і поганого хробацтва".