Один старий землевласник мав заняття (читав рицарські романи), які звели його з глузду. Він вирішив стати лицарем. Придумав собі псевдонім Дон Кіхот, а свого коня назвав Росинантом. Саморуч вирішив зробити собі шолом, а щит і спис в нього був як фамільна цінність. Після всього, що було сказано він поїхав у свою першу подорож, покинувши садівника і ключницю. Після своєї першої подорожі Дон Кіхот повернувся додому, щоб узяти собі зброєносця. Цим зброєносцем ста Санчо Панса, який працював хліборобом. Він вирішив подорожувати разом із Дон Кіхотом, через те що риицар пообіцяв Санчу Пансу, що він стане графом якогось острова, який той загарбує. Звітси починаються приходи рицаря Дон Кіхота і його зброєносця Санчо Панса
Я считаю, что главный герой романа "евгений онегин" не только онегин, но и повествователь. В самом начале романа автор упоминает о том, что онегин его близкий друг, и описывает все события так, как будто они произошли одновременно и с ним и с онегеным: страстей игру мы знали оба, томила жизнь обоих нас, в обоих сердцах жар угас.. . автор и герой примерно одного типа воспитания: оба провели юность в петербургском свете, у них было много общих друзей. обобщая, повествователь пишет: мы все учились понемногу, чему-нибудь и как-нибудь, но воспитаньем, слава богу, у нас не мудрено блеснуть.. . многое автор и герой воспринимают по-разному: деревню, театр, любовь, страсть. Для онегина любовь-это несерьезно увлечение, а для автора одна из высших ценностей. Все, что было скучно онегину, радовало повествователя: если автор наслаждается природой, то онегину все равно и ему скучно в деревне. А из лирических отступлений можно понять, что повествователь был заядлым театралом: там, за сению кулис, младые дни мои неслись.. . и даже к татьяне они относятся по-разному. Онегин всячески показывает ей, что ее чувства к нему безответны, а автор защищает и сочувствует ей. он любит свою героиню: я так люблю татьяну милую свою.. .
читая роман, можно сделать вывод, что автор является главным героем произведения.
[1]– Господи! всем я от тебя доволен, всем награжден! Одно только сердцу моему непереносно: очень уж много развелось в нашем царстве мужика! [2]– Больше я нынче этими штрафами на них действую! – говорит помещик соседям своим. – [3] Встал он из за стола, подошел к шкафу и вынимает оттуда по леденцу да по печатному прянику на каждого человека. [4]– Посмотрим, – говорит, – господа либералы, кто кого одолеет! Докажу я вам, что может сделать истинная твердость души! [5]Думает, каких он коров разведет, что ни кожи, ни мяса, а все одно молоко, все молоко! [6] – Глупый же вы, господин помещик! – молвил исправник, повернулся и уехал, не взглянув даже на печатные пряники. [7]– Нет, лучше совсем одичаю, лучше пусть буду с дикими зверьми по лесам скитаться, но да не скажет никто, что российский дворянин, князь Урус Кучум Кильдибаев, от принципов отступил! [8] – И откуда вы, шельмы, берете!!
Один старий землевласник мав заняття (читав рицарські романи), які звели його з глузду. Він вирішив стати лицарем. Придумав собі псевдонім Дон Кіхот, а свого коня назвав Росинантом. Саморуч вирішив зробити собі шолом, а щит і спис в нього був як фамільна цінність. Після всього, що було сказано він поїхав у свою першу подорож, покинувши садівника і ключницю. Після своєї першої подорожі Дон Кіхот повернувся додому, щоб узяти собі зброєносця. Цим зброєносцем ста Санчо Панса, який працював хліборобом. Він вирішив подорожувати разом із Дон Кіхотом, через те що риицар пообіцяв Санчу Пансу, що він стане графом якогось острова, який той загарбує. Звітси починаються приходи рицаря Дон Кіхота і його зброєносця Санчо Панса