Тютю́нник Григі́р Миха́йлович (5 грудня 1931, Шилівка, Українська СРР, СРСР — 6 березня 1980, Київ, СРСР) — український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Брат письменника Григорія Тютюнника. Лауреат премії імені Лесі Українки (1980, за повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко у степу»; 1979), Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах.
Народився 5 грудня 1931р. у с. Шилівці на Полтавщині у сім’ї столяра.
У 1937р. батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся.
Учився виключно російською мовою.
Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, бо там одягали і годували.
Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки.
За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії.
Згодом повертається на Донбас, де береться за самоосвіту.
Після армії навчався на філологічному факультеті Харківського університету.
Важко переніс у 1961р. смерть брата, Григорія Тютюнника.
Непросто було запальному Григору стримувати себе в такий бурхливий час.
Творчість:
- 1961р.оповідання «В сумерках»
- 1966р. книга «Зав’язь»
- 1969р. книга «Деревій»
- книга «Батьківські пороги»
- книга «Крайнебо»
- книга «Коріння»
- повість «Климко»
- повість «Вогник далеко в степу»
- збірка оповідань «Ласочка» та ін.
- новела «Три зозулі з поклоном»
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівці на Полтавщині в селянській сім’ї. У 1937р. батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся. Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, бо там одягали і годували. Учився виключно російською мовою. Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки. За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії. Звільнившись повертається на Донбас, де береться за самоосвіту. У 1951 р. Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо. У 1957–1962 pp. майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою. 1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тютюнника “В сумерки”, написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою. Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі. 1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка». 1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав’язь»’. Пізніше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978). У 1980р. присуджено літературну премію ім. Лесі Українки (за твори «Климко» і «Вогник далеко в степу») Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя самогубством. За свою творчість письменник 1989 року був посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
Объяснение: