Народилася Ірина Невицька 10 грудня 1886 року у селі Збудська Біла на Лабірщині (Східна Словаччина, Пряшівщина).
Батько — Павло Бурик, український інтелігент, випускник Будапештського та Віденського університетів, гімназійний професор, і мати — вроджена Анна Ковалицька, походили з родини священиків.Жила в м. Пряшів та Стара Любовня. Закінчила німецьку школу, потім навчалась в Пряшівському університеті, але його не закінчила. Деякий час жила в містах Чичава, Удол та Ужгород. З 1922 року і до смерті жила в Пряшеві.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля,
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Слова з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ» (1845), які виражають віру поета в незбориму силу народу і його співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців; утвердження безсмертя народу. Своєю так-званою промовою, батько української мови, показує не про важливість твоїх коренів, а про людяне відношення до інших народів. Дана проблема рас і досі є в сучасному світі. Хоч мова не показує політичні погляди, але зміцнює патріотичний дух.
Текст на тему "Неповторний світ дитинства в поезіях Лесі Українки":
Леся Українка з особливим теплом згадувала своє дитинство. З ранніх років письменниця славилась особливим світовідчуттям, трепетно ставилась до природи, розуміла, що є добром, а що злом. Дитинство Лесі не було безхмарним, адже його затьмарювала тяжка хвороба.
Дівчинка була терплячою, про що і розповідається у творі "Як дитиною, бувало...": "Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась". У творі "Мрії" Леся Українка згадує себе маленьку та ділиться з читачами найсокровеннішим - своїми мріями та фантазіями. Письменниця стверджує: "Я любила вік лицарства". Світ дитинства Лесі Українки добрий, світлий та неповторний.
Объяснение:
Скомунизжено у andeksalisa74