Мені до душі думка, що білою вороною бути не так складно, як здається спочатку. Так,такі особистості – це сильні люди, але вони є сильними не через те, що в них лиха доля. Білою вороною, тобто, людиною, яка дуже вирізняється з-поміж інших, бути легко, на мій погляд.
По-перше, мій власний досвід це підтверджує. Я багато разів опинявся на місці цієї прекрасної пташки, а потім виходив зі складної ситуації добре. Звичайно, те, що я був на місці пташки – це образний вислів.
Пам’ятаю, я став цією вороною, коли перейшов до нової школи в іншому районі міста. Всі мої однокласники жили у приватних будиночках, один я все життя до того провів у квартирі. В нас не було спільних знайомих. Коли хтось про щось жартував, я навіть зрозуміти нічого не міг. Але скоро я подружився зі шкільним народом, став розповідати всім про себе. І сам не помітив, як мені стало у класі добре!
По-друге, хто така біла ворона? Це альбінос, велика рідкість серед чорних птахів. Розумієте, це унікальна пташка! Тому і оригінальна, не схожа на інших людина – цінність, рідкісна особистість. У її оригінальності можна знайти дещо позитивне.
Наприклад, в когось від народження сиве волосся – отака аномалія. Але яку ж чудову зачіску у стилі «панк» можна зробити з такого волосся! Всі сусіди ще й позаздрять!
У дитинстві я слухав у бабусі платівку з піснею про ворону. Там вона народилася білосніжною, а брати та сестри пофарбували її платтячко у чорний колір, щоб уникнути ганьби. Фарба все одно змилася, птаха повернула собі істинний вигляд. Білою вороною я назвав би Марту, героїню роману В. Підмогильного «Невеличка драма». Марта особлива серед світу, позбавленого почуттів, романтики та кохання. Вона прагне всього цього, хоча люди навколо ці скарби душі втратили давно.
Я вважаю, що білою вороною бути добре, що це легко. Такі люди сильні – їхня сила ховається у їхній оригінальності!
Відома українська поетеса Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині в учительській сім'ї. З 1936 р. жила в Києві, де й закінчила середню школу. Потім навчалася в Київському педагогічному інституті. В 1956 р. закінчила Московський літературний інститут.
В літературу Л. Костенко приходить у післякультівську добу на хвилі "хрущовської відлиги" разом з такими поетами-"шістдесятниками", як І. Драч, Б. Олійник, Т. Коломієць, В. Симоненко, М. Вінграиовський.
Творчий доробок поетеси досить вагомий. Перша збірка "Проміння землі" вийшла в 1957 р. На сьогодні Л. Костенко авторка близько десяти поетичних книг, серед яких найвідоміші: "Мандрівка серця" (1961), "Над берегами вічної ріки" (1977), "Неповторність" (1980), "Сад нетанучих скульптур" (1987), "Вибране" (1989) тощо. Перу письменниці належить історичний роман у віршах "Маруся Чурай" (1979), за який вона удостоєна Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.
Самобутня творчість Л. Костенко, митця непростої долі, безкомпромісного й сміливого, ліричного й громадянськи активного, характеризується ідейно-тематичним і жанровим розмаїттям ліричних і ліро-епічних творів, творчими пошуками в царині форми вірша, строфічної будови.
Мені до душі думка, що білою вороною бути не так складно, як здається спочатку. Так,такі особистості – це сильні люди, але вони є сильними не через те, що в них лиха доля. Білою вороною, тобто, людиною, яка дуже вирізняється з-поміж інших, бути легко, на мій погляд.
По-перше, мій власний досвід це підтверджує. Я багато разів опинявся на місці цієї прекрасної пташки, а потім виходив зі складної ситуації добре. Звичайно, те, що я був на місці пташки – це образний вислів.
Пам’ятаю, я став цією вороною, коли перейшов до нової школи в іншому районі міста. Всі мої однокласники жили у приватних будиночках, один я все життя до того провів у квартирі. В нас не було спільних знайомих. Коли хтось про щось жартував, я навіть зрозуміти нічого не міг. Але скоро я подружився зі шкільним народом, став розповідати всім про себе. І сам не помітив, як мені стало у класі добре!
По-друге, хто така біла ворона? Це альбінос, велика рідкість серед чорних птахів. Розумієте, це унікальна пташка! Тому і оригінальна, не схожа на інших людина – цінність, рідкісна особистість. У її оригінальності можна знайти дещо позитивне.
Наприклад, в когось від народження сиве волосся – отака аномалія. Але яку ж чудову зачіску у стилі «панк» можна зробити з такого волосся! Всі сусіди ще й позаздрять!
У дитинстві я слухав у бабусі платівку з піснею про ворону. Там вона народилася білосніжною, а брати та сестри пофарбували її платтячко у чорний колір, щоб уникнути ганьби. Фарба все одно змилася, птаха повернула собі істинний вигляд. Білою вороною я назвав би Марту, героїню роману В. Підмогильного «Невеличка драма». Марта особлива серед світу, позбавленого почуттів, романтики та кохання. Вона прагне всього цього, хоча люди навколо ці скарби душі втратили давно.
Я вважаю, що білою вороною бути добре, що це легко. Такі люди сильні – їхня сила ховається у їхній оригінальності!