Принесли дощі золоті сироїжки
Я дуже люблю гуляти у лісі. Він прекрасний у будь-яку пору року, але моя улюблена пора року - це кінець літа та початок осені. Особливо гарно у лісі після теплого "грибного" дощика. Ліс терпко пахне вологою травою, листям та грибами, а на листях блищать краплинки води.
В такі дні я дуже люблю, як то кажуть, поєднати приємне з корисним - сходити у ліс по гриби. Після дощу швидко - за лічені години - виростають грузді, рижики, підберезники, лисички. Вони ховаються під деревами, вкриті травою та торічним листям. Але найулюбленіші мої гриби - це золоті сироїжки. Вони з'являються під деревами та на галявинах відразу групами і часто ростуть кільцями. Якщо пощастить, на єдиній галявині можна набрати цілий кошик. Навіть якщо відразу не побачиш сироїжку, можна почути її запах - так вона пахне.
Сироїжки - дуже ошатні гриби, з яскравими капелюшками різного кольору - зеленого, червоного, золотавого. Ці гриби - подарунок, що приносить нам дощик.
Автор , Григір Тютюнник
Назва твору, " Климко"
Жанр «Климко»: повість автобіографічної трилогії.
Побудова , складається із 6 розділів.
Тема «Климко»: зображення тяжких поневірянь Климка у часи фашистської окупації рідного краю.
Ідея «Климко»: прокляття війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості.
Худ. засоби , «Чистий, виголений, і ясний (дядько Кирило)» «Троянди з трояндової сукні зацвітали в неї й на щоках» «Гойдалася довго, як маятник». «Климко прокинувся від холодної роси, …і побачив над собою скам’яніло - бузкове небо, яким воно буває лише восени на сході сонця,- без жайворіння, без легких з позолотою хмарок по обрію, без усміхненої радості пробудження». «Сивий, усатий і кругло – товстий, як справжній бочонок, аптекар любив походжати ранками по базару – в широких смугастих штанцях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаний крученим шовковим поясом з білими китицями». «Забовванів лісок, підіймався димок». « - Здалеку йдеш чи тутешній? – спитав. - З Донбасу я,- сказав Климко. - А-а! Землячок… По сіль, кажеш? Климко кивнув. - А що ж у тебе на сіль? - Торбинка осьо,- Климко зняв з плеча торбу. - Ні,- усміхнувся швець».
Объяснение: