Вірш Олени Теліги "Сучасникам" як моральний заповіт поетеси
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги "Сучасникам". Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про себе? Чи може, це — її своєрідний звіт перед нами, перед суспільством? Як на мене, то вірш цей можна ще порівняти з ліричною піснею душі...
Але, якщо навіть погодитися з усіма цими припущеннями, не можна не помітити найважливішого: на ньому стоїть адреса — "Сучасникам". А це значить, що слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі — підкреслений український патріотизм і утримала його. Як на початку XX століття — Леся Українка...
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
У цьому зізнанні — величний і водночас важкий життєвий шлях дочки України, яка, поєднавши сталь і ніжність у серці й поезії, окреслила перед сучасниками, минулими, сьогоднішніми і майбутніми, поняття щирого, а не плакатного патріотизму. Я часто поруч з її ім'ям читаю слово "самопожертва". Думаю, сама вона мало замислювалася над таким символом її життя. Найважливішим для Олени Теліги було прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини, пробудити і їх серцях такі ж почуття, наповнити їх серця бажанням присвятити своє життя Україні.
Тому вірш "Сучасникам" є моральним заповітом кожному українцю.
В произведении рассказывается о юноше Павлуши из казацкого рода Судаков и его сестру - Ганусю. О том, как в их родном селе произошел набег татар, его родных убили, сестру забрали в плен, а сам он бежал к казакам вблизи поселка. так путешествуя от одного казацкого поселения к другому, он мечтал освободить свою сестру из турецкого плена в Крыму. Случайно попав в плен к Харцызе степного разбойника, он был продан в турецкий село Коджамбаку сыну местного эфенди - Мустафе. Там парень познакомился с рабом Остапом Быстрым, стал расспрашивать о возможности побега. В один день почти удалось убежать на лошади, но по дороге домой его заподозрил один татарин и Павлика вернули в поселок и почти избили плетью.
. Перед приговором он услышал от одного господина, сын вельможи, Девлет -Гирея, бесследно исчез в Украине. Павлик сказал, что знает о судьбе его сына, и парня повезли к Девлет-Гирея .Там он сказал что о судьбе сына (Мустафы) знает его сестра Гануся, что в крыму. Девочку быстро разыскали, привели к вельможе, она рассказала где находится Мустафа.Через определенное время сын сообщил что жив и потом приехал, целый и неушкоджений.И за это Девлет-Гирей подарил свободу Павлу, Анне и Остапу Быстрому, казаку бывший в рабстве с Павлушей.
Объяснение: