Свою помилку оповідачка зрозуміла лише коли подорослішала. Вона усвідомила, що потрібно толерантно та добре ставитися до усіх людей, не залежно від їх статусу, національності, тощо. Коли була ще дівчинкою, вона сама того не усвідомлюючи псувала життя майже невинної людини, в якої доречі, було повне право на нормальне життя. Чоловік зовсім не був схожим на фашиста, це видно по його дбайливому ставленні до всього живого та журбі по сім'ї. Отож, вона зрозуміла не потрібно судити людину по її вигляду та рівняти всіх під одну лінію.
Розділ III
У полі Климко побачив чорну копичку, як згодом виявилася старим куренем, який став прилистком на певний час. А тоді ж, коли згоріла станція у його містечку, притулком Климка стала вагова кімната на шахтній сортувальні. Там він подружився із Зульфатом Гарєєвим, який вирізнявся фізичною силою, хоч і був невеликого зросту.
У кімнаті було повно пацюків, але Зульфат швидко впорався з цим. Хлопчина почав шукати усі нори та ходи бридких пацюків і напихати в них вугільного жару палицею. Через декілька днів висілок спустошили італійці і почався голод. Усі продавали найцінніші речі за склянку солі. Інколи з’являлася підвода коней, на якій бородатий чоловік привозив сіль, яку обмінював на речі селян. Коло підводи Климко та Зульфат зустріли свою вчительку, Наталю Миколаївну, яка з немовлям на руках змушена була піти зі своєї кімнати у виселок через розбої італійців. Хлопці до й обжитися на новому місці, попереносили усі речі. Немовля вчительки хотіло молока, тому дід Зульфата відправив його в Лобовку по молоко. В цей день Климко каже, що піде по сіль, прощається з Зульфатом, пише записку вчительці "Наталю Миколаївно! Я пішов. Зульфат вам усе розкаже. Я скоро вернуся. Клим".
Объяснение: