ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
ЕНЕЇДА
ЧАСТИНА ПЕРША
1 Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.
2 Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насажавши повні,
І куди очі почухрав.
Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, —
Енея не любила — страх;
Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і дух не пах.
3 Еней був тяжко не по серцю
Юноні — все її гнівив;
Здававсь гірчійший їй від перцю,
Ні в чім Юнони не просив;
Но гірш за те їй не любився,
Що, бачиш, в Трої народився
І мамою Венеру звав;
І що його покійний дядько,
Парис, Пріамове дитятко,
Путивочку Венері дав.
.
Что такое слово? Слово – это составляющая нашей речи. Слова складываются в предложения, в тексты, с которых, в свою очередь, происходит общение и познание мира. Словами можно описать события, явления и все, что нас окружает. Это, так называемые, технические характеристики слова. Они оформить связную и понятную разговорную речь.
Слово в жизни человека играет глобальную роль. Мы формируем фразу из подходящих слов, чтобы донести свою мысль как можно понятнее и глубже. Всегда нужно помнить о силе слова,
Оно может, как вдохновить человека на великие дела, так и повергнуть ее в уныние и депрессию. Доброе слово окрилить, грубое – ударит наотмашь. Мудрая пословица говорит: «Слово не воробей, вылетит – не поймаешь». То есть хорошенько подумай и все взвесь, прежде чем скажешь что-то важное. Например, дашь невыполнимое обещание или в сердцах нахамиш. Ведь бездумно брошенных слов не вернешь. Это принесет страдания не только слушателю, но и тебе самому. Угрызения совести и сожаление о сказанном будет терзать душу и постоянно напоминать об обиженную или обдурену тобой человека.
Объяснение:
ДУМАЮ
Відповідь:
Якщо "старий" - мова йде про шевця, якого Климко зустрів на базарі, то, на мій погляд, цей чоловік прожив довге і досить нелегке життя. Він давно не працює на шахті, залишившись інвалідом без обох ніг, а руки його й досі "подзьобані вугільними скалками, наче покроплені синькою". Живе він з того, що продає на базарі пошиті власними руками прорезинені тапочки. Але у нього добре серце. Він шкодую і допомагає всім, кому може: Климкові, дівчині з Сумщини, яка добирається додому, тітці Марині, яка вийшла на базар щось вторгувати чи виміняти на сіль, але з жалю майже всю сіль роздала. Швець бачить, що хлопчина поганенько одітий та ще й босий, хоча вже почалися холодні осінні дні, бачить також, що хлопець хворий, що він пішки пройшов майже 200 кілометрів до Слов"янська, думаючи, що тут є сіль і проминувши містечко, де ту сіль можна знайти. Тому він дарує Климкові тапочки, підказуючи, щоб хлопець вибирав трішки більші, а потім знайомить його з жінкою, яка міняла на базарі сіль. Цю жінку він просить до хлопцеві і за це також дарує їй взуття. На прощання каже до жінки : "— Ви ж підмогніть там хлопчині. Як тебе хоч звати, земляче? Климко? Бувай, Климку, кріпися в дорозі, бо вона ж тобі неблизька. Бувай".
Пояснення: