Міні-твори на тему «Щастя»
Щастя - це велике світле почуття. Відчуваємо його в приємні святкові моменти життя. Наприклад, день народження, коли все тебе з ранку вітають, дарують подарунки. Але щастя це не тільки подарунки. Щаслива людина, знаючи, що його люблять. Його можна відчувати проводячи весело час зі своїми друзями. А також отримавши хорошу оцінку в класі.Твір-роздум на тему «Щастя»
Складно говорити про таке поняття як щастя. Для кожної людини слово щастя має своє особливе значення, пов'язане з тим, як складається його життя. Що таке щастя і як його досягти? Полягає воно в відчутті легкості, радості, спокою або щастя вимірюється досягненнями людини? Кожен сам для себе визначає це, і це єдиний універсальний рецепт того, як стати щасливим.
Объяснение:
Щастя... Воно велике і багатогранне. Для щастя немає однозначного визначення, єдиної формули, єдиного рецепта. Але люди завжди прагнуть бути щасливими.
Тисячі мудреців намагаються зрозуміти феномен щастя, але кожен розуміє його по-різному, бо у кожного своє щастя. Існує безліч висловлювань про щастя.
"Не женися за щастям — воно завжди перебуває в тобі самому", — радив давньогрецький філософ Піфагор. "Щастя тільки там, де люблять нас, де вірять мам!" — писав російський письменник М. Лєрмонтов. "Є два бажання, здійснення яких може скласти істинне щастя людини, — бути корисним і мати спокійну совість",— уважав російський письменник Л. Толстой. Свою точку зору на щастя висловив і відомий український письменник О. Стороженко в оповіданні "Скарб".
Кого можна назвати щасливим? На думку автора, не кожен ще й уважатиме себе щасливим. Тож і надає різні варіанти щастя. Може, щасливими бувають ті, "хто увесь свій вік нічого не дбають". Як, наприклад, герой оповідання "Скарб" Павлусь. Він ніколи нічого не робив, навіть не вмів нічого, а був щасливим. То його батьки балували, особливо мати, яка вгадувала будь-які бажання свого любого синочка. А після смерті батьків про нього піклувалися наймит із наймичкою. От і жилося йому добре, навіть не помітив, що батьків не стало. А потім ще й дружина йому трапилася хороша, "невсипуща господиня", "послав йому Господь і діточок, покірних, слухняних, працьовитих, не таких, як він".
То невже перед нами абсолютно щаслива людина? Взірець, еталон для щастя? Мені здається, що ні. Адже останні рядки оповідання на перший погляд дивні: "Завидуєте щастю Павлуся, а ніхто б не схотів бути Павлусем".