Це відповідь на перше.(ЦЕ НЕ ПИШИ)
Блідо-рожеві пелюстки каштанів припорошили тротуари київських вулиць. У тьмяному світлі газових ліхтарів ці пелюстки здавалися чарівним килимом, яким ступати дозволено лише казковому героєві, що викликає в усіх захоплення. А хіба не викликає такого захоплення той, на кого чекають теплого травневого вечора молоді студійці? Вони чекають його, зібравшись на свого першу репетицію, він їхній режисер і вчитель. Його ім’я — Лесь Кур бас! Образи, почуття, голоси… Вони не підвладні часові. Вони оживають і проймають душу, коли читаєш спогади акторів, режисерів — друзів та учнів Леся Степановича Курбаса, великого українського режисера, організатора двох неповторних театральних колективів — «Молодого театру» і «Березоля», постановника багатьох п’єс на новій українській сцені, мислителя, який подарував світовій художній культурі дивовижну за своєю оригінальністю систему — систему Курбаса
Подробнее - на -
Объяснение:
На місці Устини я поводилася б майже так само, як і вона сама. Кріпаки, за думкою панів, а у цій ситуації - панночки-інститутки, не мають права протестувати через погане ставлення до них, а також розмовляти та робити все те, що роблять вони. Щоб не мати до себе поганого ставлення від панів, я робила б усе досконало, мабуть, тоді вони не будуть мати підстав обурюватися та кричати через виконання праці, по їх думці, недосконало. Якщо ж справедливості нема, я б не опускала руки та не плакала, а змирилася із несправедливістю життя кріпаків.