Українські Січові Стрільці— єдина українська національна військова формація в складі австро-угорської армії, сформована з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради. Вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні й музики, для утвердження форми українського однострою. За короткий час було організовано стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи, близько 50 товариств "Січових стрільців". Товариство придбало 100 карабінів і проводило навчання в передмістях Львова. Першим успіхом Легіону УСС була перемога на горі Маківці 29 квітня — 3 травня 1915. Далі він визначався в боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями. З літа 1915 УСС окопалися над р. Стрипою; там, у Соснові і на Веселій, перебували до серпня 1916. УСС сформували в Києві у листопаді 1917 Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців (СС), який згодом розгорнувся в полк СС, а далі в корпус і групу СС, що були однією з найкращих формацій української армії.
Добро потрібно робити щиро, від усього серця, а не через силу, і тільки в цьому випадку буде позитивний результат. І треба робити добро для тих, хто буде це по-справжньому цінувати.
Робити добро треба тим, кому в дану хвилину дуже важко. Іноді досить просто поговорити з людиною, щоб до йому.
Якщо у вас запитали час, або дорогу, то не потрібно робити вигляд, що дуже зайняті. Вказавши дорогу, ми тим самим допомагаємо людині, робимо добро.
Робити добро треба не тільки людям, а й навколишньому середовищі, тваринам, рослинам. Потрібно пам'ятати один простий закон: якщо допомагаємо ми, то до і нам. Або як то кажуть, що посієш, те й пожнеш. А мережі потрібно добро, тоді і до вас будуть ставиться добре.