ответ: Добридень Соломіє! Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали про тебе, і ти мій улюблений персонаж.
-Добридень! Тож ти мене вже знаєш, а ти хто?
-Я теж Соломія учениця 8 класу і твоя палка шанувальниця.Скажичи не було тобі страшно йти відбивати Остапа у турків?
-Звісно страшно але я кохала його тож не змогла б кинути.
-А чому ти тікала з села?
-Я тікала не просто так а від панщини. Адже люди українські нісикунди спокою не мають крутяться у ярмі панському ось я і втекла з Остапом долі кращої шукати.
-Ось саме і тому я тобою захоплююсь адже ти така безстрашна і просто втекла з села не боячись покарання.
-Я рада що в мене є такі шанувальники як ти, тож бери з мене приклад і ніколи не здавайся! А зараз мені треба йти ,тож бувай!
-Дозустрічі Соломіє!
Объяснение:
оловним персонажем є дівчинка. Вона школярка, як і ми. Справжнє ім’я дівчинки Галя, але усі рідні та знайомі кликали Аля. Таке імення і прижилося. На вигляд вона була звичайнісінькою : «ластовиння на носі, дві кіски, ямочки на щоках. І морозиво любила, як усі». Ходила до школи. І характер мала б гарний, якби не одна дуже погана риса. Все, за що бралася, не доробляла до кінця. З причини чи без причини завжди відкладала на потім. Навіть випадок з подарунком для бабусі, а був це недошитий рушничок, нічого не навчив Алю. Ну, присоромлена прийшла вона додому. Сказала: «ось візьму голку й навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..», але обіцянка знову залишилася лише словами, вона і не думала доробляти рушничок. І, можливо, Аля надовго залишалася такою, якби не пригоди у казковій країні Недоладії. Тут вона зустріла друзів: Недоладька та Недопопелюшку. У дивній країні мусила сама відповідати за свої вчинки, проявляти кращі риси, виправляти погані. Аля вміє міркувати, є кмітливою, адже не розгубилася, хоч шлях був страшенно покручений і весь у вибоїнах. «Але який би він не був, раз він є, то мусить кудись вести», — подумала Аля й рішуче рушила вперед.