Ніколи не стане благородною, доброю, чуйною та людина, яка в дитинстві не була гарним сином чи ніжною донькою. Тому кожен із нас має подумати, наскільки він зобов’язаний перед своєю матір’ю.Скільки безсонних ночей провела вона над колискою маленької дитини.Скільки турбот віддала вона, поки ми підросли. Та й зараз вона турбується про тебе.Адже мати готова пожертвувати всім, віддати все, аби тобі було добре. То невже тобі не хочеться також зробити що-небудь для неї, щоб віддячити за її турботи.Тому намагайся частіше допомагати їй по господарству. І ніколи не лінуйся частіше писати їй листа з табору відпочинку чи з відпочинку біля моря. Якби ти міг побачити, яке для неї щастя кожний рядок, кожне слово, написані тобою, з якою гордістю і ніжністю буде вона розповідати про твої новини за межами дому. І якби ти бачив вираз її обличчя, чула інтонацію, з якою вона розповідала про написане тобою, то ти б згоден був би писати матусі щодня.Шануйте своїх батьків, радуйте їх своїми успіхами й досягненнями, знайте, що й ви колись будете батьками.
2.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа, або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть...