Вірш “Росли укупочці, зросли” є зразком лірики інтимної. Рік написання – 25 липня 1860 Автор – Тарас Шевченко Жанр – інтимна лірика Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися. Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався. Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести. Віршований розмір: Ямб. Сюжет : ідилічна картина любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом “тяжку дорогу” й не розгубити свого кохання. “Росли укупочці, зросли” художні засоби Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий». Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!» Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна». Звертання: «Подай же й нам, всещедрий боже!» Автор вважає що саме благополуччя в родині — міцність держави! Щасливе подружнє життя — злагода — довіра — щирість — повага — любов — порозуміння — готовність піти на поступки.
Объяснение:
1) під час 2 світової війни
На березі десни
2)Я хотів спитать вас, хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид такий, пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові, так от, звідки воно у вас береться, оте все, що говорять, і самі ми знаємо, що ви з любого пекла виходите переможцем, так от, що ви є така за людина, скажіть нам неофіціально, так, ніби ми і не на війні зовсім. Де ваш не бойовий, а, так би мовити, внутрішній секрет? Чи, може, я не так висловився, пробачте.
3)Війну і як вони тоді виживали як тоді розверталися події його життя