На сам перед його життя ! У нього було важке дитиниство . Мама загинула коли він був маленький .Потім мачуха яка його не любила.
Батько теж загинув коли йому було 13 років . І всі ці події виробляли в ньому характер ,силу волі. Він більше всього хотів навчатися і стримився до цього ,що теж змінило його думку на подальше життя. Але найбільше змінило його світогляд так це тоді коли його відпрвили в заслання до Сібиру . Там у нього все було суворе . Йому не можна було ні писати ,свої шедеври ,ні читати .ї . Він тільки те й що і робив ,що думав і думав . Повернувшись з 25-річного заслання його очі на світ дивились інакше .
Твір на тему безсмертя і добро. Bсі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи — в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого iснування людина повинна жити на природі, а не поза нею. Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько-людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від'їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько - не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, тай рятувати. Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді — й для моїх однолітків та наступних поколінь. Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах.. а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка ,,Тореадори з Васюківки''.
На сам перед його життя ! У нього було важке дитиниство . Мама загинула коли він був маленький .Потім мачуха яка його не любила.
Батько теж загинув коли йому було 13 років . І всі ці події виробляли в ньому характер ,силу волі. Він більше всього хотів навчатися і стримився до цього ,що теж змінило його думку на подальше життя. Але найбільше змінило його світогляд так це тоді коли його відпрвили в заслання до Сібиру . Там у нього все було суворе . Йому не можна було ні писати ,свої шедеври ,ні читати .ї . Він тільки те й що і робив ,що думав і думав . Повернувшись з 25-річного заслання його очі на світ дивились інакше .