1. Б) повість.
2. В) Василь Чепіжний (М. Вінграновський «Сіроманець»).
3. В) до села прилетів вертоліт із мисливцями.
4. А) сліпий.
5. Б) їх не пустили у клініку.
6. А) Олесь (Г. Тютюнник «Дивак»).
7. В) Прокіп (Г. Тютюнник «Дивак»).
8. А) уславлення дружби, співчуття та самовіддачі у взаємодії людини з твариною.
9. Б) розповідь про ставлення Олеся до природи, власне світосприйняття
10. Г) розповідь.
11. А) золотий вечірній гість.
12. Б) персоніфікація.
13. Г) зображення осінніх перетворень у природі.
14. В) пейзажна.
15.
1. М. Вінграновський «Сіроманець» - Г) мисливці.
2. Г. Тютюнник «Дивак» - В) гирунчик.
3. М. Рильський «Дощ» - Б) гість.
4. М. Рильський «Осінь — маляр із палітрою пишною» - А) маляр.
16.
1. Федько Тойкало - Д) запропонував з’їсти подавлений теплий пиріг із м’ясом
2. Олесь - В) залишив урок малювання
3. Дід - Б) їв швидко, винувато витріщав очі, плямкав тихіше, губив крихти в бороду.
4. Матильда Петрівна - А) думала про власний авторитет.
17.
1 . Надія Петрівна - Г) учитель
2. Петро Лях - В) льотчик-капітан
3. Олександр Степанович - Д) голова колгоспу
4. Баба Маня - А) сторожиха
18. Що було б, якби Сашко не допомагав Сіроманцю? (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)
Світ буває дуже лихим і злим. Сіроманець був все життя сліпим, тому йому було важче за інших орієнтуватися в просторі. Сашко був його вірним другом, він йому допомагав і підтримував у всьому: ходив з ним по лісу, лягав у яму разом із ним, розрізав мотузки, якими був зв’язаний він. Хлопець його не ображав, а вовк йому довіряв. Отже, якби Сашко не допомагав Сіроманцю, то з ним б могло статися недобре, адже його могли прости впіймати мисливці тощо.
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю.. .
Грай же, коханий, благаю!
Невіддільна ознака мовної особистості – почуття національної гідності. Така гідність ґрунтується на глибокому знанні історії, культури, літератури рідного народу.
Одна з ознак причетності до української культури – розуміння й сприймання Шевченкового слова. Любимо те, що добре знаємо. Коли говоримо про тугу поета за рідним краєм, за Дніпром, за Україною, то не можемо не помічати його великої туги за рідним словом. Про це нам нагадують численні поезії, передусім ті, що написані на засланні. Тому й сприймаємо як афористичне і водночас глибоко інтимне поетове зізнання:
Якби з ким сісти хліба з’їсти,
Промовить слово…
Объяснение:
Ну что-то такое