Безсмертя і добро, вічність і краса - основа життя людини на Землі
Кожна людина - якщо вона людина, а не двонога тварина - у певний час замислюється про сенс життя людства у цілому і зокрема власного життя.
Для розумної істоти природно задаватися питанням навіщо вона живе. Ще більш природно для розумної істоти прагнути чогось більшого, ніж просто сите життя, наприклад, краси, добра та безсмертя.
Звісно, людина як істота є смертною, і з цим нічого не зробиш. Але ж людина може залишити після себе щось важливе: вона може написати книгу, намалювати картину, зробити відкриття, народити та виховати дітей... Все це залишиться на Землі після того, як людина піде з життя. Багато людей, які вже давно померли, залишаються у людській пам'яті, тобто вони не зникли.
Таким чином, прагнути чогось високого - це природне бажання людини. Тому, що людина - розумна істота, а не двонога тварина, що позбавлена пір'я, як тисячоліття тому назвав людину давньогрецький філософ Платон.
Працю називають першою потребою людини. Я повністю згоден з цим твердженням. Усім, що є в людини, вона зобов’язана праці. Тварини у природі риють рівно стільки нір, скільки їм велить інстинкт, птахи будують такі ж гнізда. Тільки людина з дитинства хоче до безмеж удосконалювати свої витвори. Тому можна сказати, що людина природно потребує праці. Не було б у світі великих гарних міст, струнких хмарочосів, якби не наполеглива праця винахідників, інженерів та робочих. Природа дарує людині воду, землю, каміння, залізну руду, але тільки праця здатна перетворити їх на речі складніші, цивілізовані. Без праці ми не могли би пересуватися за до літаків, пароплавів, машин. Та що там – навіть колесо не придумали би, не доклавши зусиль. Так і ходили би пішки та голі – не пошили би собі навіть одягу. Якщо людина нероба, ледар, її не люблять, не поважають оточуючі люди. Ніхто не хоче мати коло себе друга-ледаря, родича-нахлібника або ж хитрого колегу, який хоче перекласти свої обов’язки на інших. Мене обурює, коли я чую від свої ровесників – мовляв, можна нічого не робити та жити краще за інших. Хто менше працює, той, мовляв, пізніше старіє, а чим більше знань набудеш, тим менше будеш заробляти грошей – навіть таку формулу вивели. Я думаю, що такі твердження - це приманка для дурнів, її видумують всілякі шахраї для своїх цілей. Хіба мало працював, наприклад, Білл Гейтс? А що було б з Тарасом Шевченком, якби він лінувався записувати свої вірші? Ніхто би не запам’ятав його! Якби він не малював, не трудився над живописом, по нього ніхто би не знав, і його ніхто не схотів би викупити з кріпацтва. Інша річ, що праця має бути послідовною та розумною. Мало користі принесе «дурна праця», або діло, кинуте на середині. У країнах, де зараз живуть забезпечено, де розвинуті наука та економіка, люди для цього працювали не тільки багато, але й продумано. Наприклад, в Японії. Мої батьки кажуть, що праця зробила людину з мавпи. Не знаю, чи буквально таке відбувалося, але це добрий афоризм. Його можна часто нагадувати тим, хто ледарює, не хоче вчитися, працювати, допомагати своїй родині та своїй країні. Праця все може – за її до перемагають труднощі, знаходять рішення проблем, які здавалися тупиками, досягають добробуту. Праця насправді творить, удосконалює людину, а людина – про це казали мислителі всіх часів – за своєю природою жадає вдосконалення.
Відповідь:
як до розбишак й бешкетників
Пояснення: