Лист до Лесі Ворониної
Доброго дня, Лесю Анастасіївно!
Я школярка з Київщини. Й тільки нещодавно познайомилась із Вашою цікавою творчістю. Тому щиро рада, що маю нагоду Вам написати.
Знаю, що народилися в Києві. Здобули освіту в Київському університеті (про що і я мрію). Мені цікаво, як Ви встигали поєднувати навчання і роботу? Адже спробували чимало професій, зокрема кур’єром і екскурсоводом. Також мене вражає Ваша сміливість. Мандрувати автостопом на байдарках – справа не зовсім жіноча. Але, напевно, захоплююча.
Цікавими є цикл Ваших радіопередач про українську мову. Чула декілька із них. Але особливої уваги, безумовно, заслуговують Ваші твори. Тішуся, що талант цінують і ще нагороджують в Україні.
Особисто мені подобається детектив «Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру». Цікаві події розгортаються сторінками твору. Справжній українець Гриць Мамай, який насправді лише фальшивка і бабуся-нінзя, яка мріє завоювати світ та багато інших героїв розкажуть свою історію. Детектив цікавий своєю простотою, іронічними та абсурдними висловами, його мова близька і дорослим, і сучасним дітям. А це робить твір оригінальним з-поміж інших. Я ще не до кінця його дочитала, проте вже з нетерпінням чекаю розв’язки.
Лесю Анастасіївно, таких письменниць, як Ви, не вистачає сучасній українській літературі. Хочеться нарешті читати щось нове, свіже, не клішоване. Тому творіть! Бо Ваш талант неоціненний!
Щиро дякую!
Із повагою до Вас!
ответ:Зевс і не дивився на нужденних людей, а ті ледь животіли серед незбагненної, ворожої природи. Скільки їх гинуло від хвороб і голоду, в боротьбі з жорстокою стихією! Кронос, люди, що тільки-но розселилися по землі, були кволі, безсилі, лякливі. Вони не вміли ні думати, ні розуміти того, що бачили довкола. З острахом дивилися вони на грозові хмари й на пекуче сонце, на безкрає море й на височенні гори. І здавалося людям, що то могутні божественні істоти.
Від усього, що їх лякало, люди мерщій ховалися у свої глибокі підземні нори, наче кроти. Не було тоді в людей ані світлих жител, ані вогнищ родинних, їли вони тільки траву та сире коріння, а м'яса й не куштували, бо не знали мисливства.
Объяснение: