Відповідь:
Ваше завдання, напевне було табличкою, а тут збилося, тому відповідь буде така:
Персонажі : 1.Павлусь 2. Дівлет-гірей 3.Мустафа 4. Ібрагім
Описи
A Потурнак, хто його спитає про Україну, він дуже соромиться, бо совість гризе.. ( 4 – Ібрагім, що служив в Мустафи)
Б Був веселий, і за це всі його полюбили. Їздив на коні, стріляв із лука та рушниці. (1 - Павлусь, коли був у Девлет-гірея, але вже як гість)
В Це був чоловік дужий та вже старший, з довгою сивою бородою - (2 - Дівлет-гірей)
Г Татарин, пійманий у петлю, випустив із руки ножа, він був дужий... (3 – взагалі то мова йде про Гусейна, татарина, який шукав за Павлусем і сідлом з золотом. Описано епізод, коли Семен Непорадний з ним боровся і взяв у полон, але немає такого варіанта відповіді, а раз Семен взяв у полон ще й Мустафу, то хіба що казати, що це Мустафа)
Д Він потурнак, татарам служить, людей продає. ( 0 - Карим, але його у завданні)
Отже: А 4, Б 1, В 2, Г 3, Д- без варіантів
Пояснення:
Объяснение:
"Еней був парубок моторний"
(за поемою І. П. Котляревського "Енеїда")
Поема "Енеїда" І. П. Котляревського — унікальний твір української літератури за своїм жанром, темою, художніми особливостями. Де ще зустрінеш такий густонаселений твір у нашій літературі? Головним героєм поеми став звичайний собі "парубок моторний" Еней. Якщо Вергілій у своїй поемі "Енеїда" з до цього образу хотів підкреслити благородне, "божественне" походження римського народу (як відомо, Еней — онук Зевса, син богині Венери), то Котляревський розповів про нього як про українського козака.
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Кошовий Еней — троянець відважний, хоробрий ватажок, умілий організатор і керівник. Він хоч, на перший погляд, і мало чим відрізняється від своїх друзів-гультіпак, та все-таки у вирішальну хвилину саме йому доводиться приймати рішення. Згадаймо шторм на морі, коли Еней здогадується "всунути в руку Нептуну" півкопи грошей. Результат бою з рутульцями теж залежав від двобою Енея з Турном. До того ж хоч і здається Еней іграшкою в руках богів, він сам по своїй волі спілкується з богами, спускається в пекло, аби дізнатись, як діяти далі. Він передусім покладається на себе та своїх друзів, а потім уже на волю богів.
По-різному змальовує Котляревський свого героя. З гумором, з ущипливою усмішкою, але завжди з любов'ю. Так, він розумний, здатний на дипломатичні стосунки з Ацестом, Евандром, відчайдушний, сміливий вояка, вірний троянському побратимству. Але письменник ніколи не ідеалізує його. Це насамперед завзятий козак-запорожець, який "садить гайдука", любить багато випити й добре погуляти. Портретний образ Енея зустрічається в тексті не раз, та не завжди він змальований світлими фарбами. З похмілля у нього "Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило".Звичайно, такого зображення вимагала травестійно-бурлескна тональність поеми, але це змалювання героя не викликає читацького осуду. Нам симпатичний цей герой, бо він з роду козацького. Це пройдисвіти, босяки, гультіпаки, але водночас лицарі, герої, неймовірно витривалі й надійні люди. Як частину цілого подає нам образ Енея великий майстер слова. Козак — це завжди частина великого козацького братства, а чи є що святіше за братство для козака?
Як і на початку поеми, в кінці Еней такий самий життєрадісний ватажок-гульвіса, здатний до залицянь і горілки, легковажний, та, коли треба, — розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний. Яскравий, живописний і такий земний, веселої української вдачі цей літературний герой.
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш (колискова)
Вид лірики: громадянська
Провідний мотив: любов до матері й Батьківщини.
Віршовий розмір: хорей
Тип римування: суміжне
Форма оповіді: монолог
Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.
Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.
Повтор: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі».
Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий- дуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть».
Порівняння: «лебеді, як мрії».
Інтонації: щирість, відвертість, довірливість, таємничість (досягнуто алітерацією звуків р, л).